Рівне:

Створення та просування сайтів

Туринська плащаниця є справжньою

Головна / історія / археологія - релігія / Актуально 30-бер, 2024, 07:349 swet 557
Час від часу з’являються різні вкиди зацікавлених осіб - суперечливі повідомлення у ЗМІ про недостовірність чи фальшивість Туринської плащаниці, як і інших тем стосовно Християнства. Тут немає нічого дивного, адже задовго було сказано про Ісуса Христа - «Ось Цей поставлений для падіння і вставання багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя…» Це протиріччя точиться тисячоліттями.
Адже Біблія попереджує про батька брехні, великого клєвєтніка – сатану, який постійно буде зводити людей на Землі, аж поки Бог йому заборонить:
« І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить світ. І я почув гучний голос на небі, який говорив: „Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той наклепник, хто наклепи наводив на братів наших, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!  11 І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!» Бог неодноразово говорить про велику «нагороду» для усіх клєвєтніків та їх родів та називає їх «дітьми диявола».
Туринська плащаниця, в яку, як вважається, загорнули тіло Ісуса Христа після смерті, має слабке зображення обличчя та плями, які є слідами крові. Особливий інтерес ця реліквія викликала у вчених, коли після фотографування полотна на знімках з’явився виразні лице та силует чоловіка, якого католицька та православні церкви уособлюють з образом Христа. З того часу – Плащаницю дослідили і досліджують вчені з різних куточків світу, як поодинокі, так і коаліційні.
От, на днях, з’явився новий такий вкид, що Туринська плащаниця – вовсє і не Туринська і велика підробка – «наявні сьогодні докази свідчать про те, що Туринська плащаниця є не більше ніж середньовічною підробкою. Це “найпростіший, хоча і найнудніший висновок, до якого можна дійти”, кажуть науковці сьогодні. У якийсь момент її просто підробили». Мета – збити з пантелику невелику кількість людей, бо свідомі люди давно розуміють оці диявольські штучки та проплачені заяви псевдовчених. Та це ніколи не перекреслить вже наявні встановлені висновки вчених з різних країн та наукових закладів.
Коаліційна група синдхологів з різних куточків світу встановила, що Туринська плащаниця справді походить з часів Ісуса.
«Спина трохи припіднята, тому можна розгледіти рвані рани на голові, спричинені терновим вінком, а також невелику косичку, що зв’язує волосся в задній частині голови. Також видно синці на плечах, спричинені тяжким тягарем хреста. На шкірі видно кожну із рваних ран, нанесених під час бичування, сліди від цвяхів на руках та ногах, а також рану між п’ятим і шостим ребром з правого боку. Ніс поломаний, а на правому оці – забій.  
У 2005 році вийшла публікація Реймонда Роджерса, багаторічного дослідника Туринської плащаниці, який вказав на помилки, допущені під час використання методу радіовуглецю у визначенні віку плащаниці. На результати, отримані з допомогою цього методу, вплинуло сильне забруднення полотна димом воскових свічок. Роджерс також визнав, що зразок, використаний у дослідженні названим методом, був фрагментом латки, яку приштукували до оригіналу під час відновлення Туринської плащаниці в епоху середньовіччя після пожежі. Цього вчені раніше не помічали. Висновки, зроблені під час останніх досліджень, дають ще один аргумент для підтвердження автентичності реліквії з Турина. Група дослідників під керівництвом італійського вченого Ліберато Де Каро вивчала плащаницю з 2019 року. Дослідники використовували метод ширококутного розсіювання рентгенівських променів. Він аналізує природний процес старіння целюлози в лляному волокні, який зумовлений температурою навколишнього середовища та вологістю. Синдхологи проаналізували сотні зразків часів Христа, щоб зробити ці новаторські висновки. Результати підтверджують, що волокна у Туринській плащаниці мають вік дві тисячі років. 
Ліберато де Каро вивчає Туринську плащаницю понад 30 років. Три роки тому йому вдалося розробити новий метод датування зразків тканини. «Волокна можна порівняти зі спагеті», – пояснив учений в інтерв’ю виданню «National Catholic Register». «Спочатку вони всі є однакової довжини, але якщо ми їх випадково струсанемо, то частина з них зламається. З часом довжина ниток спагетті стане все меншою», – поділився секретами дослідів синдхолог де Каро. «Природне старіння залежить лише від температури та вологості навколишнього середовища. Таким чином ми змогли розрахувати час, який минув з моменту сплетення волокон – це 2 тисячі років», пояснив дослідник.
Першу з таємниць досі становить спосіб утворення зображення на тканині. Друга стосується субстанції, з якої складається це зображення. Воно бо знаходиться виключно на матерії, не проникаючи всередину лляних волокон тканини. Його можна здряпати лезом. Усі матеріали, виготовлені людською рукою, були виключені за час досліджень. Третя таємниця пов’язана з другою. Кров розіп’ятого чоловіка проникає крізь волокна — що можна передбачити, — але водночас вона міститься під його зображенням. «Кров — перша, зображення — друге», — це безсумнівно становить провідну думку дослідників Плащаниці. Така черговість цілком логічна, якщо людиною, загорнутою в Плащаницю, був насправді Христос. Тоді Він би був загорнутий у лляну Плащаницю за кілька днів перед подією, пов’язаною з електровипромінюванням, яке супроводжувало Воскресіння і вплинуло на виникнення зображення людини на полотні. Єдиним доказом автентичності Плащаниці проти закидів щодо її підробки було би отримання ДНК Ісуса. Тоді його можна було би порівняти з кров’ю групи АВ, що визнана рідкісною, яка знайдена на Плащаниці. Недавно було проведено нові дослідження під керівництвом доктора Хуана Мануеля Міньярро, який порівнював сліди крові на Туринській плащаниці та на так званій Хустці з Ов’єдо (Сударії), в Іспанії. Хустка-сударій це шматок лляної тканини розміром 34 на 21 дюйм (86х53 см). Визнано, що це хустка, яка закривала обличчя Ісуса безпосередньо після розп’яття (див. Йн 20, 7). На відміну від Плащаниці, Сударій не надає нам жодного зображення. Однак він містить кров людини, групи АВ, яка пасує до крові з Плащаниці. Що більше, сліди крові на Сударії відповідають тим, які знайдено на Плащаниці. Дослідження доктора Міньярро доводять, що Хустка і Плащаниця покривали одну й ту саму людину. — Ми дійшли до такої точки, де абсурдними видаються мудрування про «збіг обставин», через який нібито всі рани, пошкодження чи набряки відбиваються в тих самих місцях на обох тканинах, — каже доктор Міньярро. — Логіка велить визнати, що мова йде про одну людину.
Також Джуліо Фанті, який викладає методологію вимірювань в університеті Падуї, вивчав Туринську Плащаницю протягом декількох років. На основі досліджень він представив 3D-зображення, отримане в результаті вимірів.
"Відтепер Ісуса Христа слід подавати з урахуванням цієї роботи", - сказав Фанті. Згідно з дослідженнями, Ісус Христос був людиною надзвичайної краси. Високого зросту й прекрасної статури, він був майже 5 футів 11 дюймів зросту, водночас як середній зріст людини на той час становив близько 5 футів 5 дюймів (відповідно 180 і 155 см.) У нього був царський і величний вираз обличчя. Фанті пояснив, що 3D-зображення дозволило розглянути багато ран на людині, чий образ відображено на Плащаниці.
"Я нарахував 370 ран від побоїв, не беручи до уваги рани на боках, які безумовно були на тілі, але які не видно на Плащаниці, бо вона доторкалася лише до задньої і передньої частинами тіла", - сказав він.
"Крім того, тривимірна реконструкція дозволила виявити, що в момент смерті людина Плащаниці провисав вправо, праве плече було вивихнуте настільки серйозно, що травмувало нерви". У 2013 році Фанті став співавтором книги італійського журналіста Саверіо Гаети, який документував дослідження Плащаниці і стверджував, що вона дійсно належала епосі Ісуса Христа і, ймовірно, є справжньою.
 Вченi з Iталiйського агентства нових технологiй, енергетики та сталого розвитку вивчили вiдбитки тiла Хреста на його саванi (плащаницi). I, як стверджується, довели, що вони були результатом потужного вивільнення електромагнiтної енергiї.
На їхню думку, це стало ще одним доказом того, що Туринська плащаниця є справжнiм похоронним саваном Iсуса. Також пiд час експериментів дослiдники встановили: пiдробити на ллянiй тканинi вiдбитки людського тiла i кровi засобами, вiдомими в середнi вiки, - неможливо. 
- Вивчення святинi почалося у XIX столiттi, коли Туринську плащаницю привезли до Парижа на виставку релiгiйного мистецтва, - розповiдає Павло Павленко, спiвробiтник вiддiлення релiгiєзнавства Iнституту фiлософiї iм. Г.С. Сковороди НАН України. - Тодi її сфотографував iталiєць Секондо Пiа й пiд час обробки негативiв побачив, як став проявлятися силует людини.
Згодом її ще багато разiв фотографували в рiзноманiтних променях спектра – вiд рентгенiвського до iнфрачервоного випромiнювання. Протягом XX столiття провели безлiч експертиз.
Наприкiнцi 80-х рокiв оприлюднили результати дослiдження вiку плащаницi за допомогою радiовуглецевого методу. Датування здiйснювали три незалежнi лабораторiї (з Арiзони, Цюрiха та Оксфорда), що дiйшли однакового висновку: Туринську плащаницю виготовили у XVI столiттi, тобто вона не була оригiнальним саваном Христа. Однак, є свідчення. Що у часи середньовіччя тканину покрили рослинною олiєю – так її реставрували після пожежi 1532 року. Тому провели нове дослiдження – на вмiст азоту, яке й довело, що Туринська плащаниця - те саме полотно, у яке загорнули тiло розп’ятого Спасителя.
Крiм того, про оригiнальнiсть савана свiдчить спосiб, яким його виткали. Це було спецiальне плетiння, яке використовували лише на територiї Палестини та яке було поширеним у I столiттi до нашої ери -- тобто до народження Христа. Його ще називали дамаським. Як доказ автентичностi можна використовувати й дослiдження складу пилку, зiбраного з тканини. Це був пилок саме тих квiтiв, що росли тiльки в Палестинi, ба бiльше: цвiли саме навеснi.
- Вiдбитки вказують, що чоловiк був вродливим, мав невеличку борiдку, роздiлене на двi частини волосся, – каже Дмитро Степовик, доктор богословських i фiлософських наук, академiк Академiї наук вищої школи. - Тодi як середнiй зрiст чоловiкiв того часу семітів сягав не вище 160 сантиметрiв, Iсус був вищим – 1 метр 80 сантиметрiв.
Це не суперечить описовi, який дав тодiшнiй господар Єрусалима, римлянин Публiй Лентул, у доносi сенату: "Ця людина висока та струнка, його обличчя дуже виразне, так що тi, хто дивляться на нього, не можуть не любити його; волосся опускається гладкими локонами просто до самих плечей, вони роздiленi на головi; нiс i рот вельми правильнi, очi блакитнi та надзвичайно живi; стан стрункий, руки довгi й гарнi; його обличчя має дивну приємнiсть, мовлення величне та плавне; побачивши його, не можна не визнати, що вiн один iз найгарнiших мужiв".
Д. Степовик: - Це був перехiд у невiдому для людства субстанцiю, яку – наразi пояснити не можуть. Але ж Iсус володiв тією енергiєю! Згадати хоча б воскресiння Лазаря, який кiлька днів тому помер i вже почав розкладатися. Проте невiдома нам енергія повернула його до життя проти всiх законiв природи.
Слiди на полотнi не спричиненi вогнем, це не бруд, це змiна атомно-електронної структури. Цього неможливо досягнути жодними технологiями не лише того часу, а й сучасностi.
П. Павленко: - Природа вiдбитка досi незрозумiла. Вiн нерукотворний, фiзичними законами його не пояснити. Як з’ясували судовi експерти, вже за 40 годин посмертний процес припинився - на це вказує характер плям кровi, якi в iншому випадку просто б розпливлися. А, як вiдомо, воскресiння вiдбулося саме в цей час. Плоть трансформувалась i немов пройшла крiзь тканину. Аналiз засвiдчив процеси, що вiдбуваються при ядерному вибуховi, проте матерiя навiть не обвуглилася. Це можна пояснити лише потужним енергетичним спалахом, що й було воскресiнням.
Про страждання Господа Ісуса Христа можна багато що розповісти на основі Туринської плащаниці. Рани, що науковці відкрили на відображенні постаті, яку видно на полотні, відповідають тим, які нанесли Спасителеві. Про деталі розповів професор Владислав Сінкєвіч, кардіолог і спеціаліст у сфері внутрішніх захворювань. «На даний час Плащаниця є основним доказом страждання і смерті Ісуса. Все почалось досить прозаїчно: плащаницю вшановували, бо на ній видно відображення якоїсь особи. Однак ніхто не знав, яка природа цього відображення», – розповів він. Згодом з’ясувалось, що на Плащаниці відображена свого роду фотографія особи. І досі невідомо яким чином вона там виникла.
«Вважається, що це свого роду вигорання волокна. Плащаниця жовтого кольору, а інтенсивність цього кольору залежить від того, наскільки близько тіло було розташоване до тканини. Глибина зображення сягає 40 мікронів, що є незвично малою відстанню. Досі невідомо, в результаті якого типу випромінювання відбулось припалювання тканини», – наголосив лікар.
Професор додає, що науковці намагались випалити лазером аналогічне зображення, але це виявилось надто складно, ба й неможливо, навіть із використанням сучасних технологій.
«Ця енергія може мати природу протонного, нейтронного, ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання або усіх їх разом, хоча воно може мати і цілком інше джерело енергії», – відповів він на питання про характер зображення на тканині.
«Можна зробити тривимірне зображення цієї постаті. І це вже сталось: американські дослідники з допомогою аналізатора зображення, який використовують НАСА у космічних дослідженнях (у т.ч. для аналізу зображень, які надсилає зонд «Viking»), виконали пластичне тривимірне зображення постаті з Плащаниці», – додав проф. Сінкєвіч. Як він наголосив, на Плащаниці дуже чітко видно сліди страстей Христа.
«Плащаниця дуже чітко відображає всі страсті та хресну смерть Ісуса. На тканині знайшли понад 700 слідів від ран. Окрім того, було знайдено сліди від тернового вінка», – пояснив науковець.
«На Плащаниці видно, що обличчя понівечене, воно було покалічене і поранене через падіння, які Ісус пережив під час Хресної Дороги. Але від самого початку в первосвященника Анни один зі солдатів вдарив Ісуса по обличчю», – сказав професор. Він додав, що на Плащаниці видно велику гематому під правим оком, через яку навіть могло бути порушено можливість бачити. На думку дослідників, ніс був зламаний; на бровах була кровотеча, зламана щелепа і вирване волосся. Після цього були нанесені подальші рани.
На основі плащаниці видно, що усе тіло було повністю вкрите ранами. «Ці рани виникали в основному через бичування; вважається, що їх є близько 120. Якщо бичування здійснювало двоє солдатів, то кожен із них наніс приблизно 60 ударів. Ці удари були дуже сильними, розривали шкіру, досягали до міжреберних нервів, до міжреберних судин, навіть пошкоджували кістки, і могли навіть пошкодити плевру. Такі удари наносили досить часто. Сьогодні вважають, що у половині випадків до розп’яття злочинців не доходило, бо засуджені вмирали вже під час тортур бичування. На думку професора, Ісуса бичували так званим «flagellum» – бичем, який складається із кількох ременів, що на кінцівці мають, наприклад, металевий гачок, що вириває шматки тіла.
Як додав професор, на хресті страждання виникало перш за все через удушення. «Грудна клітка перебувала в положенні вдиху. Для того, щоб засуджений міг видихнути, то мав піднятись на ногах. Це було непросто, оскільки спричиняло страшний біль, як від пробитих рук і стоп, так і від усього пораненого тіла, що терлось об необтесане дерево хреста», – зазначив учений.
Бог може зробити так, щоб упали усі і поклонилися Йому, але Він хоче щоб кожна людина свідомо зробила вибір. Бо тільки в сумлінні є Бог і людина.
Отож, хитросплетені байки, не можуть перекреслити Воскресіння Христа з мертвих, про що і свідкує сьогодні нині цілий світ – неділя, день, який був першим буденним днем в тижні після святкової суботи - став самим світлим днем Христового Воскресіння, яке святкує цілий світ. Бо «… Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, 10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!»

Світлана Коток 
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору