Операція “качани”

Отож, майже спільне горе об’єднало цих двох ледь сивоголових дядьків. Вони подружилися і разом проживали у Богдановій халупі, помірно, але регулярно пиячили. Разом здобували якусь копійчину на хліб і самогон. То на базарі працювали вантажниками, то спекулювали, перепродуючи сільськогосподарські продукти та овочі, гордо вважаючи себе мало не поважними підприємцями, то підсобними робітниками на будівництві примазувалися, то ще якимись випадковими заробітками перебивалися, щоб вижити. Три роки тому у голову Богдана під час ранкового протверезіння забрела ідея: а що, коли здійснити набіг на поля одного з приміських сільгосппідприємств і поцупити кілька мішків кукурудзи, яка саме входила у пору воскової стиглості. Продати її на базарі — виручених грошей вистачить і на випивон, і на закусон . Поділився своїми сокровенними міркуваннями із Вованом — і друг відразу охоче оцінив і схвалив вагому пропозицію, назвавши злодійську витівку операцією “Качани”.
Вирушили на промисел серед білого дня, щоб менше привертати увагу сторожів і не викликати підозри у святково бродячої публіки. Вдало дісталися маршруткою до кукурудзяних полів. На моріжку сидячи, обговорили детальний план подальших дій. Тим часом Вован витяг із кишені широченних штанів пляшку “димедролівки” (це така самогонка, заправлена виробником таблетками димедролу), яка створює видимість міцної, бо пече у роті, і від вживанні якої голова відразу бараніє, і нестерпно тягне на сон. Принаймні, так пояснюють любителі цього оригінального напою.
Вован розкрутив рідину у пляшці, влив її половину у пересохле після вчорашнього нутро, коротко пояснивши свій вчинок:
— Для смєлості!
Богдан свою долю залишив “на післяопераційний” період, заткнувши пляшку за пояс штанів. Мало, що може трапитися. Після цього друзі заглибилися у кукурудзяні хащі, ламаючи дорідні качани, обчищаючи їх на ходу від листя, щоб не везти у Рівне зайвий вантаж. Згодом шляхи чоловіків розійшлися між густими рядами «цариці полів», як казали при керівництві державою М.Хрущовим.
Дуже швидко Богдан наповнив свій мішок золотистими качанами і тихенько покликав Вована. Але навколо лише листя кукурудзи під вітром таємниче шелестіло. Погукав голосніше — у відповідь ніхто й не муркнув. Потім волав на все поле, забувши про обережність, але ніхто так і не відгукнувся.
Бодя мовчки вилаявся, спересердя сплюнув, промовивши вголос:
— Десь запропастилася, п’янь закльована!
Але й це не допомогло. Тому кинув на ліве плече мішок з трофеями і подався до польової дороги. І треба ж такому трапитися — виринувши із ношею із кукурудзи, Богдан мало не потрапив під колеса УАЗика голови СПГ, яким безпосередньо рулив керівник сільгосппідприємства, об’їжджаючи поля. Богдан знав голову в обличчя, і його миттєво пройняв холодний піт, із-за пояса мало не впала в штани недопита пляшка, а мозок раптово різонула підступна і страшна думка: “Все! Попався, тепер прямий шлях — за грати!” Але впевнено промовив:
— Підкиньте до траси!
Голова-водій послужливо відчинив задні дверцята автомобіля:
— Прошу!
І тут Богдан усім своїм єством ухопився за рятівну думку:
— Дядьку, почекайте! Я зараз принесу ще один мішок.
— Давай!
Богдан ускочив у кукурудзу і щодуху чкурнув світ за очі, не знаючи сам куди. Головне: подалі від гріха! Лише широке плескате листя шмагало по обличчю. Та раптом за щось перечепивсь і щосили гепнувся об землю. Встав, почав обтріпуватися, але побачив кросівки Вована, що стирчали на міжрядді. Саме вони й стали на першкоді втікачеві.
Син кавказьких гір спокійнісінько спав на купі сухого бур’яну сном праведника із благодушним виразом немовляти на обличчі, випаровуючи довкіл нестерпний сморід перегару саморобного алкогольного напою. Поруч лежав мішок із качанами.
Богданові ледь вдалося штурханами розбудити і підняти на ноги розімлілого Вована. У кількох словах розповів про свою неприємну пригоду. Кавказець швидше інтуїтивно відчув небезпеку, ніж осягнув розумом. Друзі миттю підхопили вантаж — не залишати ж добро напризволяще — і притьмом подалися навмання у зелену гущавину.
На щастя, крадіям вдалося благополучно вибратися на трасу Луцьк-Рівне, — майже відразу сіли у маршрутку і через півгодини опинилися на вулиці Набережній, що в обласному центрі. А тут до базару — рукою подати...
І тільки коли продали перший десяток качанів, Богдан із благородним виразом на обличчі спорожнив решту улюбленого алкогольного напою, який місцеві самодіяльні гумористи так несправедливо і принизливо нарекли “димедролівкою”...
Це означало, що операція “Качани” пройшла на найвищому рівні, на всі сто п’ятдесят відсотків...

Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.