Наталя Сосюк: ХОТІЛА Б ПОТИСНУТИ КОЖНОМУ БАТЬКУ РУКУ…

Рівненський ліцей-інтернат вже багато літ залишається в нашому краї тим навчальним закладом, у якому здобувати знання воліє чи не кожен обдарований учень. Нинішній навчальний рік тут розпочало 540 дітей із різних куточків Рівненщини, що дещо більше , ніж минулого вересня. І прикметним для ліцею, очолюваного заслуженою вчителькою України Наталею Сосюк, є те, що майже половина цьогорічних юних поліських вундеркіндів — із сільської місцевості. Наш кореспондент побував у навчальному закладі, де мав розмову з його керівником.
— Пані Наталю, щойно я зробив екскурсію коридорами та класними кімнатами ліцею-інтернату, в якому бував не раз. І був приємно здивований архітектурними змінами, що сталися тут. Як це Вам і Вашому колективу вдалося за якихось півроку зробити?
— Дякую за гарні враження. Все це зроблено руками вчителів, батьків учнів та наших спонсорів і меценатів. Разом ми вишукували фінансові та матеріальні можливості, аби надати навчальному закладу привабливого вигляду і подарувати учням всі зручності для успішного та якісного навчання й відпочинку. За короткий час ми зуміли за підтримки державних структур і їхніх коштів здати в експлуатацію другий гуртожиток для дівчаток на 84 місця, сучасний гардероб, м’ясний цех, відкрили мультимедійний клас, кабінет англійської мови та відкрили кобзарську школу, якою нині опікується відомий український кобзар, заслужений діяч України Володимир Горбатюк. А ще зробили справді європейський ремонт за кошти батьків насамперед кабінетів історії, географії, математики, мови, учительської. Закупили й нові дошки, люстри, карнизи, комп’ютер, телевізор, дві швейні машинки, дві магнітоли…На це та інше пішло майже 60 тисяч батьківських і спонсорських гривень. І коли ті ж батьки учнів і самі ліцеїсти побачили зміни на краще, вони ще з більшим бажанням взялися за вивчення предметів, творчу роботу в гуртках, студіях…
— Мені добре відомо, що в ліцеї щороку з’вляються нові імена прекрасних юних науковців, літераторів, театралів, хористів… Як нині?
— Без проблем. Відтак відкриваємо літературну студію, якою запросили керувати відомого поета Степана Бабія. А з юними театралами займається заслужений артист України Олексій Заворотній. Крім згаданих студій, почнуть працювати студії прикладного мистецтва, флористики, хореографії, бойового Спасу та стрілецький гурток...
— А щодо педагогічного колективу: зміни відбулися?
— Наш педколектив значно помолодшав. Аж 10 молодих вчителів влилося в нього нинішнього навчального року, які викладатимуть ліцеїстам педагогіку, музику, математику, біологію та низку інших предметів. Спільно із такими досвідченими педагогами, як заслужені вчителі України Раїса Яків, Віктор Мисан та інші, вони мають давати нашим вихованцям не тільки якісну освіту, а й культивувати добро. Власне, ми мріємо стати маленькими, якщо не другими поліськими Афінами, де розум, мудрість, довіра, повага і відповідальність торують один шлях до виховання гідних громадян незалежної України. Таких, як нинішня одинадцятикласниця Оля Бачишина, котра три роки поспіль виборює перше місце в престижному Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, інші призери міжнародних і всеукраїнських конкурсів та олімпіад. У нашому закладі є всі можливості, аби реалізувати задумане. Бо ж маємо прекрасний вчительський і батьківський колективи. Як директор ліцею-інтернату з честю і великою повагою хотіла б потиснути руки батькам, які привели своїх дітей сюди. Маємо взаєморозуміння в усіх питаннях ми, вчителі, зі своїми вихованцями. Тож залишається лише плідно працювати й надалі.
— Чи ж так усе гладко?
— На жаль, не все. І це природно. Адже з кожним днем і роком виникають нові плани, задуми, проблеми. Сьогодні, скажімо, нам бракує сучасних навчальних посібників. Не маємо поки що в своєму розпорядженні сучасниїх кабінетів хімії та фізики…
— А зі здоров’ям ліцеїстів як?
— Богу дякувати, наші діти доглянуті й нагодовані. У тих ліцеїстів, наприклад, які мешкають у гуртожитку, калорійне 4-5-разове харчування, а в міських — дворазове. Прагнемо й не переобтяжувати їх навчальними програмами. Зрештою, були б мир і злагода в Україні та щире бажання держави дбати про своє духовне начало. А за нами справа не затримається.
Юрій БЕРЕЗА,
Рівне.