Конфлікт, якого могло не бути

Громада не могла змиритися з таким станом речей, тому вирішили розставити всі крапки над „і”. Для цього у призначений день запросили прихожан місцевого храму, представників місцевої влади та церковної громади, журналістів на спільне зібрання. З усіх запрошених на зібранні чомусь найбільш небажаними виявилися працівники преси: представлення журналістів проходило під крики і погрози однієї половини прихожан, яка до того ж намагалась прогнати «непрошених гостей». Охолодило гарячі голови недоброзичливців попередження про те, що за перешкоджання виконання професійних обов’язків журналістів передбачається відповідальність перед законом. Такий стан справ протестуючих явно не влаштовував і вони покинули зібрання. За словами місцевих жителів, це були приїжджі люди, до місцевої церкви вони не мають ніякого відношення і незрозуміло, що вони мали робити на зібранні. Після такого драматичного початку зібрання, на яке з невідомих причин не з’явились запрошені представники місцевої влади та церковної громади, продовжувалось воно демократично, з виступами бажаючих, протоколом та голосуванням, де чітко фіксувались всі голоси «за» і «проти». Депутат місцевої ради Володимир Кошовець заявив, що ситуація, яка склалась між парафіянами і церковною владою, вимагає негайного вирішення. Півтора року храм працює без старости, довгий час перед громадою не звітувала касир, тому люди й вимагають негайного звіту про надходження коштів до храму та їх використання від касира та голови ревізійної комісії. Настоятель храму Віталій Тарасенко повідомив, що він відсторонений від процесу розподілу і використання церковних грошей взагалі. Тому й не намагався впливати на ситуацію, щоб не бути звинуваченим у тиску на касира. Микола Матвійчик, попередній староста, розповідає, що змушений був залишити займану посаду після того, як його несправедливо звинуватили в привласненні пляшечки церковної олійки. Відтоді його обов’язки виконують місцеві школярі — 13-річний Тарас та 12-річний Сашко. Пан Микола вважає ненормальним явищем те, що кошти, які збирають у храмі, рахують та зберігаються в касира вдома. 70-річна Євгенія Степанюк обурена тим, що кошти збирають без ради з людьми. — Отримала пенсію і віддала 60 гривень за трьох дорослих, — розповідає жінка. — І не знаю на що вони будуть витрачені... Натомість церковний касир Тамара Григорук, не згідна зі звинуваченнями присутніх. За її словами, звіт вона робить регулярно і хто хоче, той її чує, а гроші зберігає вдома, оскільки у храмі немає сейфа. Голова ревізійної комісії Віра Федорук повідомила присутнім, що ревізію каси вона робить, і складає відповідний документ, але члени комісії його не підписують, тому що їх немає. Прикро, але свої слова жінки не змогли документально підтвердити і відкинули пропозицію громади прозвітувати, демонстративно покинувши зібрання. Як докір всім присутнім стала репліка найстарішої жінки — 81-річної Наталії Терпелюк, яка не брала участі в словесних баталіях і мовчки спостерігала: — Скільки живу, ще не бачила, щоб таке творилось. Реакція присутніх не забарилась — збори одностайно прийняли пропозицію переобрати весь склад церковної ради, що й було зроблено. У конфлікті поставлена крапка. Ще раз доведена свята істина: там де не вирішують проблему ті, кому це належало вирішувати за посадами, вирішує громада.

Лідія ДАЦЮК,

Корецький р-н.