Віза, страховки, інформація про погодні умови – все це було підготовлено завчасно. 18 годин дороги, поділеної кордоном, і нарешті прибуття в пункт призначення.
В Секешфехервар приїхали ввечері. Нас, як завжди, привітно зустріли угорці. Далі чекало поселення в гуртожиток і смачна вечеря... А наступного дня розпочалися прогулянки затишними вулицями й цікавими місцинами. Адже нашим завданням було зняти фільм про те, яким побачили Секешфехервар...
У місті
Секешфехервар називають містом королів. З нього починалася угорська державність, адже це одне із найдавніших міст країни. Тут коронували і ховали королів, зберігали корону, присягали на вірність... Відгомін епох і досі відчутний на вулицях міста, а в його назві зберігається пам’ять про тих людей, які творили державу.
Сучасний Секешфехервар - це місто, яке динамічно розвивається. Сьогоднішній його центр сформувався в ХVІІІ столітті, він багатий архітектурними пам’ятками бароко. Прогулянка звивистими вулицями і маленьким майданами приносить величезне задоволення. А на околиці міста є дивовижний музей - Замок Борі. Він гармонійно поєднує різні архітектурні стилі: романський, готику, ренесанс. Проте найдивовижніше полягає в тому, що цей замок побудований руками однієї людини. Чоловік протягом майже сорока років невпинно зводив ці стіни і вежі як символ вічної любові до своєї обраниці.
Прогулюючись по замку, ти ніби проходиш крізь історичні епохи, зіштовхуючись з їхніми символами, героями, художниками й мислителями, що зберегли для нас історію.
Ще однією доволі цікавою пам’яткою міста є Сад руїн, або як ще його називають Кладовище Королів, яке знаходиться у східній частині старого міста на площі Коронації. Тут можна побачити знайдені археологами залишки фундаменту знаменитої базиліки XI століття, в якій коронували і ховали королів у дотурецку епоху історії Угорщини.
Вартим уваги подорожнього є Кафедральний собор св. Іштвана, який знаходиться в центрі старого міста. Він був зведений у 1758-1768 роках у стилі бароко на місці древнього готичного собору, зруйнованого турками.
Поруч з кафедральним собором знаходиться невеличка каплиця святої Анни яка була побудована в 1480 році. Це одна з нечисленних будівель Сехешфехервара, які пережили як турецьке ярмо, так і світову війну.
Тому, хто опиниться в цьому угорському містечку, варто зазирнути й у музей-аптеку “Чорний орел”. Це одна з найстаріших пам’яток міста. Цю аптеку відкритий ще в XVIII столітті. Нині тут можна побачити багато експонатів із давніх часів, зокрема посуд, в якому зберігалися ліки, елементи, завдяки яким вони готувалися, та інше.
Увагу подорожнього привертають не лише старовинні будівлі, але й пам’ятники міста. Одним із них є монумент Держава. Це символ Сехешфехервара, встановлений на центральній площі Ратушній.
Не менш цікавим є пам’ятник “Розколений дзвін”, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни. Проте найоригінальнішим є пам’ятник, встановлений у 2001 році на честь жінки-трудівниці баби Катіб. Знаходиться він у пішохідній зоні міста. “Баба Катя” – це зворушлива скульптура старенької, яка котить перед собою візок з бідонами з молоком. Вона була звичайною молочницею, яка продавала свій нехитрий крам на вулицях міста. Проте це молоко й сметана були найсмачнішими у всьому Секешфехерварі та користувалися неабияким попитом серед населення. А ранкові походи бабусі по місту з незмінним візочком стали атрибутом життя городян. І коли баби Каті не стало, то міські жителі вирішили встановити їй пам’ятник.
Вважається, що ця скульптура приносить щастя. Кажуть, якщо потерти ніс бабусі і загадати бажання, то воно обов’язково здійсниться, а людина, яка це зробила, буде щасливою.
Дивує й квітковий годинник, який розташований на клумбі. Завдяки старанням садівників, він завжди показує правильний час і працює у будь-яку пору року. А поруч з ним із квітів висаджене число, місяць і рік. Щодня ці дані змінює чоловік, який відповідає за роботу годинника.
Угорська кухня
Традиційно угорськими можна вважати страви, приготовані з додаванням червоного перцю, помідорів і стручкового перцю. З м’яса традиційно використовують свинину. Проте з часом стали більше вживати рибу, курей - продукти, в яких менше холестерину.
Майже в усіх національних стравах провідну роль відведено паприці - наприклад, гуляш (щось середнє між густим супом і м’ясним рагу), перекельт (рагу, у якому переважає цибуля), токань і паприкаш (паприкашем називають усі страви зі сметанним соусом і паприкою), м’ясні зупи зі свинини.
Національна пряність угорців - паприка - завезена турками, поширення отримала лише сторіччя тому. Вирощують паприку в південних районах Угорщини. Зелені й жовті недозрілі стручки перцю йдуть на приготування різноманітних салатів і гарнірів, а достиглі червоні перчики перемелюються і стають приправою. Угорська паприка має з десяток офіційно визнаних відтінків смаку. Вона буває рожевою, солодкою, вогняною, пікантною...
Оригінальною є страва з овочів - капусти, картоплі, квасолі - називається фезелек. Овочі ріжуть на дрібні шматочки, тушкують у невеликій кількості води. Після чого для досягнення необхідної консистенції в них додають борошняну пасеровку зі сметаною або тертою картоплею.
До того ж, у кожному з регіонів Угорщини готують по-різному. Так, голубці зі східного регіону готують солодкими, капустяне листя не маринують. У фарш, крім рису, додають копчене м’ясо і сало. У той час, як на півночі капусту ріжуть на шматочки, маринують і роблять кульки з рису з копченим салом або м’ясом і спеціями. У цьому регіоні традиційно готують зупу з квасолі з копченим м’ясом. З помідорів і перцю угорці придумали чудову страву - лечо.
Чесно кажучи, спочатку, коли угорці приносили на обід суп зеленуватого відтінку, ми куштували його з острахом, проте коли спрпобувати його, переконалися - страва доволі смачна. А ще цікавим в угорській кухні є поєднання декількох страв одночасно. Так, наприклад, на вечерю в одній тарілці нам давали рис з овочами та ананасом, картоплю фрі та м’ясо з апельсинами. Ось таке оригінальне поєднання.
Наприкінці
Ось і час відїзду. Все цікаве і хороше завжди закінчується дуже швидко. В думках пролітають спогади, цікаві сюжети перебування в Угорщині, спілкування, прогулянки по місту... А попереду – довга дорога додому і лише приємні враження.
Вікторія РИЧКО,
Рівне – Секешфехервар.
