Петро Кралюк: не викликає сумніву факт перебування кобзаря на рівненщині…

Співрозмовник
Минуло 160 років відтоді, коли Тарас Шевченко побував на Великій Волині. Тут за завданням Київської археологічної комісії він робив замальовки культурно-історичних пам’яток краю, записував народні пісні. Саме цій історичній мандрівці і присвячена наукова розвідка професора, доктора філософських наук, проректора з наукової роботи Національного університету “Острозька академія” Петра Кралюка “Волинь у житті та творчості Тараса Шевченка”, яка побачила світ наприкінці минулого року у луцькому видавництві “Твердиня”. Із науковцем на цю тему і розмовляв наш кореспондент.

— Пане Петре, про волинську подорож Тараса Шевченка говорено й писано багато. Однак і досі залишаються білі плями в його життєписі, зокрема, щодо перебування на Рівненщині. На чому базується Ваше дослідження? І чи вдалося Вам сказати сучасникам щось нове?

—Використовуючи різні друковані та архівні матеріали, деякі інші опосередковані джерела, а також оригінальні твори самого Шевченка, я намагався не лише дещо по-новому глянути на волинську подорож Кобзаря, а й спробував осмислити, як він сприймав Волинь і яке місце вона посіла у його творчості. Власне, тема “Тарас Шевченко і Волинь” хоча й не належить до пріоритетних у шевченкознавстві, все ж викликала інтерес у дослідників…

— Добре відомо, що восени 1846 року Кобзар побував на Волині, зокрема у Почаєві…

— Є думки (правда, дещо гіпотетичні) щодо відвідання ним низки інших міст і сіл краю. На жаль, свідчень цієї подорожі залишилося не так уже й багато. Ймовірно, звіт Шевченка про перебування на Волині, який він мав передати у Київську археологічну комісію, був знищений. Не збереглося ніяких його поезій та листів того часу. Саме в цей час Шевченко переживав творчу кризу.

— А які матеріали можуть нам дати уявлення про волинську подорож?

— Ці матеріали можна поділити на кілька груп. Передусім це офіційне розпорядження київського, подільського та волинського генерал-губернатора Г.Бібікова, що зобов’язувало Шевченка збирати матеріали етнографічного й історичного характеру на Київщині, Поділлі та Волині. До цієї ж групи варто віднести листи Бібікова до губернаторів Подільської та Волинської губерній, архієпископів Подільського й Волинського, де вказувалося на необхідність надання Шевченку сприяння у зборі відповідних матеріалів. Збереглися також деякі інші офіційні документи, які певним чином стосуються Кобзаревої подорожі Поділлям і Волинню.

До другої групи матеріалів варто віднести зроблені Шевченком під час цієї подорожі малюнки (найвідоміші серед них акварелі із зображенням Почаївської лаври), а також записані тоді ним народні пісні.

Третю групу складають згадки про Волинь у творах Кобзаря, що з’явилися після цієї подорожі. Найбільш інформативними в цьому плані є російськомовні повісті “Варнак” та “Прогулянка із задоволенням і не без моралі”.

Нарешті, ще одну групу матеріалів складають спогади, певні свідчення людей про перебування Шевченка на Волині. Найбільш цінними є спогади Федора Кружилки, який ніби спілкувався з Кобзарем під час його перебування в містечку Вишнівці.

— Чи є якісь достовірні факти, які б стовідсотково свідчили про перебування Кобзаря в конкретних містах і селах Волинського краю, окрім Почаєва та губернського центру Житомира?

— На жаль, таких фактів у нас немає. Те, що написано про волинську подорож поета, часто носить гіпотетичний харектер і переважно грунтується на фрагментарних згадках, узятих із повістей Шевченка.

— До Почаєва Шевченко їхав із Житомира?

— Ймовірно. Очевидно, хотів намалювати лавру. Після відвідання Почаївської лаври та замальовки її приміщень, Шевченко сконцентрував свою діяльність на території Житомирського та Кременецького повітів.

— Пане докторе, ведучи мову про волинську подорож Шевченка, дослідники цитують повість “Варнак”, де розповідається, як герой цього твору мандрує з Кременця до Новоград-Волинського…

— Так, саме в цій повісті читаємо: “Из Кременца пошел я через село Вербы в Дубно, а из Дубна на Острог, Корец и на Новгород-Волынский, на берега моей родной, моей прекрасной Случи…». Напевне, Шевченко не довго перебував у Вербі. У цьому селі ( чи невеличкому містечку) не було чогось такого, що б могло серйозно його зацікавити. Принаймні про цей населений пункт згадок у творах Кобзаря більше немає.

Складніше з Дубном. Це було одне з найбільших повітових міст Волинської губернії із замком. Однак, коли в “Прогулянці…” він пише, згадуючи волинські замки, про Корець та Острог, то про Дубно мовчить. Чому? Очевидно, тут він був проїздом. У цьому випадку варто враховувати, що Шевченко, подорожуючи по Волині, користувався рекомендаціями Костомарова. Але Костомаров, буваючи на Волині, з якихось причин не відвідав Дубно. Хоча Рівне, де він викладав у гімназії, знаходилося зовсім недалеко від цього міста. Кобзар же, не маючи достатньої інформації про пам’ятки старовини в Дубні, міг його проігнорувати.

Але під Дубном, схоже, Шевченко на певний час затримався. У повісті “Варнак” є місце, де дуже реалістично описується якийсь безлюдний хутір біля Дубна. Опис настільки яскравий, що доводиться припустити думку про перебування автора твору в цьому місці.

Цілком ймовірним видається перебування Шевченка в Острозі. Тут свого часу побував Костомаров по дорозі в Рівне. Острог згадується як у “Варнаку”, так і в “Прогулянці…” Йдеться про магнатський замок. Схоже, Шевченко його оглядав.

Не викликає сумніву факт перебування Кобзаря в Корці. У цьому старовинному місті, як і в Острозі, зупинявся Костомаров, який міг рекомендувати Шевченку оглянути місцеві пам’ятки. Про Корець Шевченко згадує й у “Варнаку”, і в “Прогулянці…” Згадується не лише Корецький замок, а й церква, де зберігалися бальзамовані тіла графів Корецьких…

Зрештою хоча Кобзар міг їхати прямо з Кременця на Вербу, Дубно, Острог, Корець, Новоград-Волинський, як це робив герой повісті, він міг і відхилятися від маршруту. Перебуваючи, скажімо, в Почаєві та Кременці, він знав, що неподалік знаходиться поле Берестецької битви. Берестечко Шевченко згадував у містерії “Великий льох”. Для нього це був символ козацької звитяги часів Богдана Хмельницького. Про ймовірне перебування Кобзаря на полі Берестецької битви засвідчує його поезія “Ой чого ти почорніло…”