Розбиті мрії

Проте помилкова думка про самого себе із набуттям життєвого досвіду кардинально змінилася. А поки що він щасливо проживав під опікою батьків у одному із невеликих райцентрів Рівненської області. А історія, яка згодом перевернула внутрішній світ Олексія, почалася із приїзду у їхнє містечко із Санкт-Петербурга Валерії. Вона прибула із північної столиці Росії на літній відпочинок до родичів, які сусідили із квартирою хлопця.

Коли юнак вперше побачив Валерію, відразу ж зрозумів, що закохався у це вродливе створіння до нестями, що саме таку дівчину й чекав він усе своє ще досить коротке життя. Та й почуття такі, власне, бувають хіба що у індійських фільмах.

У той же день молоді люди познайомилися. А оскільки Валерія нічого в містечку не знала, відразу попросила погуляти із нею, показати місцеві цікавинки, природу. Олексій із радістю згодився. Півдня і весь вечір бродили вулицями райцентру та приміським зарослим густим чагарником-ліском. Дівчина безугавно і захоплено розповідалапро свій Санкт-Петербург, його багаті музеї та виставки, а заодно підкреслювала: дуже шкодує, що приїхала в «эту дыру», лише час дарма згайнує. Ввечері, прощаючись, Валерія поцілувала Олексія у щоку, від чого у хлопця голова геть замакітрилася і отже втратила почуття реальності, і юні свіжозакохані домовилися зустрітися наступного дня, щоб у довгу скриньку цю справу не відкладати.

Так вони зустрічалися упродовж літа. А коли Валерії прийшла пора від’їжджати у Петербург, Олексій зовсім розугубився і мало не поїхав із нею. Хлопцю здавалося, що він взагалі не зможе пережити таку вразливу розлуку. Тим більше, що в останню ніч перед розставанням вони якось ненароком “переспали“ Від цього стали дорослішими і ще ближчими. Принаймні, так здавалося юнакові. Олексій без кінця говорив Валерії, що дуже її кохає і не зможе жити без неї. А у відповідь дівчина затято мовчала. А коли хлопець намагався порозмовляти із нею серйозно і відповідально — все переводила на примітивні жарти, що не могло не злити закоханого парубка.

І ось потяг востаннє гукнув у безхмарне небо і повіз Валерію у Пітер. Хлопець мало не щодня писав до неї хвилюючі листи. На декілька із них він одержав відповіді, але у них не було ні теплоти, ні ніжності, ні відвертості. Все зводилось до досить стриманих фраз“Привіт! У мене все добре...” А потім вона взагалі перестала відповідати на його сердечні послання. Спочатку Олексій розраджував, втішав себе сподіваннями, що його кохана не пише тому, що в неї обмаль вільного часу: адже навчається в інституті. І все терпляче чекав, чекав бодай якоїсь вісточки.

Коли в одному із листів прискіпливо і вимогливо все ж насмілився попросити пояснити ситуацію, відповіді довго не довелося чекати. Прочитав її Олексій і від безсилля і безвиході опустлися у нього руки. Валерія твердо просила юнака більше не турбувати її своїми безглуздими і наївними листами-захопленнями. Також писала: все, що було між ними, для неї лише маленька розвага, тоді їй просто хотілося весело і різноманітно провести час у нудному провінційному містечку.

Від такого листа Олексій був буквально шокований. У нього зовсім згас будь-який інтерес до життя, навколишнього світу, батьків і навіть друзів. Згодом хлопець став вживати алкогольні напої, курити якусь бридоту, намагаючись у такий спосіб вгамувати образу, пригасити полум’я душевного болю, несправедливість.

Як завжди у таких випадках, морально незміцнілих, а тим більше тих, хто впав духом, підстерігають великі життєві неприємності. Не обминула, на жаль, біда й Олексія, якому тоді здавалося, що світ повстав проти нього, хлопець несподівано став лютим, нервовим, мстивим і грубим. Усе завершилося тим, що на дискотеці він жорстоко побив малознайомого йому ровесника, який після цієї кривавої сутички потрапив у реанімацію.

За кримінальні дії наступила розплата для Олексія. На три роки “загримів” за грати, де, як йому потім здалось, пройшов усі випробування пекла. Спочатку сидів у “малолітці”, де взагалі не існувало ніяких законів, крім закону грубої нахабної сили, а потім шліфував нари у зоні загального режиму, де також було не веселіше.

Уже у в’язниці Олексій вирішив ретельно проаналізувати своє не дуже багате і ще не насичене крутими подіями минуле і знайшов, що воно не варте виїденого яйця, не те що трагічних переживань. Він зрозумів, що у його стосунках із Валерією нічого фатального не трапилося. Таких випадків у велелюдді щодня тисячі, мільйони... І винна у всьому його молодість, невміння терпляче, по-чоловічому мужньо переборювати життєві незгоди. Крім того, і той хлопець, якого він побив, також не винний у тому, що трапилося в особистому житті Олексія. А що ж далі ?..

Минулого літа Олексій вийшов на волю, йому уже двадцять перший рік ішов. Хлопець розгублено дивиться на світ. Перед ним постали пекучі проблеми: чи зможе повнокровно жити поза тюремними воротами, серед нормальних людей, як взагалі сприймуть те, що він вчорашній зек? Чи покохає його дівчина? Адже йому, як і всім, хочеться звичайного людського тепла і любові, хочеться відчути, що він також комусь потрібний. Ну а що було із Валерією, те вже давно мохом поросло. Назад прожиті дні ніколи не вертаються, сторінки людського буття пишуться відразу на чистовик і без правок.

І ще збагнув Олексій за тюремними ґратами: якщо погано на душі — не треба замикатися у собі, у своїй образі, а краще поділитись із найближчими людьми, друзями своїм горем. Тоді на душі настане полегшення і не станеться таких непоправник помилок, які він вчинив на зорі своєї бурхливої юності.

Ростислав ВАРЖЕЛЬ

Рівне