І вже ніби не було тих довгих п’ятдесяти років зі смутками, радостями, життєвими здобутками і втратами. Стерлися роки, соціальні та територіальні межі, не було посад і чинів, а залишилися тільки світлі емоції ще зовсім молодих людей, які, здавалося, лише вчора сказали один одному „до зустрічі” і розійшлися у різні сторони.
Колектив тепер уже Великомежиріцького НВК „Школа-гімназія” урочисто зустрів своїх випускників і подарував їм справжнє свято. І не марно, адже подія справді знакова – випускників із п’ятдесятирічним „стажем” школа у своїх стінах ще не вітала. На порозі гостей маршем зустрічав духовий оркестр, а семикласниці подарували квіти. З вітальним словом звернувся директор навчального закладу Сава Чумак. Та випускникам кортіло якнайшвидше зануритися у вже дещо призабуту атмосферу шкільного життя.
– Можна ми зайдемо у свій клас? – озвучив хтось спільне бажання.
Проти волі цих людей піти ніхто не посмів. Проте зайшовши у клас, вчорашні школярі не побачили там старих парт та пописаної чиїмсь нерівним почерком дошки, адже сьогодні цей кабінет став справжнім маленьким музеєм вишивки, де представлені унікальні роботи учнів. Тут і портрети видатних письменників – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Івана Котляревського, лики святих, герб України, вишивана молитва „Отче наш”, дивовижні тваринки. Та чи не найбільше вразила вишита карта нашої держави зі зразками орнаментів та техніки вишивки, притаманними для тієї чи іншої території.
Потому гостей запросили відвідати історико-етнографічний музей „Берегиня”, що функціонує у навчальному закладі. Ще у вісімдесяті роки минулого століття почали збір речей старожитності, а сьогодні в музеї нараховується понад 400 експонатів. Причому географія експонатів не обмежена лише Великими Межирічами та Корецьким районом, тут є речі, привезені з Гощанського, Острозького, Дубровицького районів нашої області а також – з Київщини, Тернопільщини, Чернігівщини. Юні екскурсоводи коротко окреслили історію музею та його експонатів, а гості своє захоплення висловили на сторінках Книги відгуків.
Допоки гості оглядали таку рідну, але вже зовсім іншу та нову школу, в актовому залі готувалися до концерту. Туди і не забарилися прийти випускники 1958 року. Їх перша вчителька Тамара Гавриш, як і годиться, зробила перекличку присутніх. Безумовно, на зустріч приїхати усі не змогли, але душею, віриться, вони були поруч. Як підтвердження цього, директор гімназії зачитав телеграму, що прийшла на адресу навчального закладу напередодні. Її надіслав із далекої Рязані полковник Чопко, однокласник і шкільний товариш усіх, хто закінчив навчання у Великомежиріцькій школі у 1958 році. Потім піснями, читанням віршів, імпровізацією вітали гостей учні та вчителі гімназії, слово взяли і самі випускники, які до речі, приїхали у рідний навчальний заклад не з порожніми руками – вони подарували шкільній бібліотеці добірку літератури.
Марина ДАНИЛЮК,
Корецький район.
