Допомогти синантропу в гніздуванні

Власне, птахи й самі вчать нас: на довірливість треба відповідати добром, підтверджуючи істину, що селяться там, де щирі душею люди, не злі й не гордовиті. Про це засвідчують і приклади, підглянуті автором. Так, проїжджі на Луцькому перехресті « прилипають» до вікон автобусів і маршруток: птахи щастя звили гніздо на меморіалі, що засвідчує «вічну пам’ять тим, які покояться тут». Співробітники поста ДАІ, що неподалік Панталійського моста, кажуть, що птахи поселились тут три роки тому, надавши перевагу пам’ятнику перед старезними розлогими вербами. Мабуть, незвичні новосели міркували, що на кладовищі спокійніше, тут ніхто їх не турбуватиме.
Вісім років тому чорногузи облюбували триповерхівку на вулиці Берестецькій в Дубні. Своє «житло» заклали на вентиляційному каналі будинку. Викладач педагогічного коледжу Петро Михальчук зауважує, що «разом з усіма птахи отримали «ключ» від нової «квартири». Ото, щовесни повертаються на правах господарів до неї, аби вивести малят. І ніхто з вісімнадцяти сімей, які мешкають у багатоповерхівці, не скаржиться на чорнокрилих сусідів.
Цієї весни птахи знову осідлали верхівку каналу, трішки підремонтували гніздо, і вже тато (його черга вдень на яйцях сидіти) терпляче несе варту. Аж через місяць на світ з’являться голі, безпорадні пташенята, що, на відміну від батьків, мають голос і пищать. Отоді старшим доведеться добре попрацювати, аби сини й дочки (найчастіше в гнізді четверо лелеченят) вчасно стали на крило.
Одинадцятикласник-скутерист Павло Семенчук приїхав до тітки в гості — пригадав, ніби років п’ять тому один із новоселів намірився було скинути гніздо, бо гілки запрудили вентиляцію. Та здоровий глузд взяв верх, мабуть, не останню роль тут зіграли розповіді, що безпомічний птах може постояти за себе. Принесе жарину в дзьобі і спалить обійстя кривдника. Між тим, лелек називають провісниками щастя, які «постачають» не лише немовлят, але й гроші; там, де вони гніздяться, панують злагода, добробут.
Чорногузи помаленьку пристосовуються до нових умов, що виникають із розвитком науково-технічного прогресу. Нині в селах Верба, Тараканів, Рачин, Стовпець побачите їх гнізда на стовпах високовольтних ліній.
Розповім про одного з добросердечних людей, який прийшов на допомогу крилатим. Раніше у віддаленому поліському селі Річки, що в Корецькому районі, чи не в кожному п’ятому обійсті привітно клекотали бузьки. З часом поменшало їх гнізд. Як не дивно, причиною цьому стало поліпшення життя селян, бо зникли солом’яні покрівлі; довгоногих переселенців зганяли зв’язківці з телефонних стовпів. Задумався касир радгоспу «Нива» Василь Гичун: «А якщо зробити штучні гнізда?» Біля колодязя на власному подвір’ї закопав шестиметровий бетонний «пасинок», зверху приладнав колесо з підводи, зробив у чотири сторони розтяжки, аби його не скинув рвучкий вітер, зверху намостив гілляччя. Друге гніздо приладнав на такому ж «пасинку» за хатою, в садку.
Перше гніздо швидко обжили птахи, уже і яйця самка відклала. Невідомо чому, та одного ранку пан Василь побачив біля колодязя викинуте яйце (добре, що здогадавсь намостити знизу сіна). Відразу ж підклав його під квочку. Через якийсь час вилупилось цибате лелеченя. Названа мати кілька разів намагалась по-своєму «розправитись» із довгоногим знайдою. Тоді природолюб відніс пташеня другій парі, що поселилась за хатою, в садку. Був чимало здивований, коли самка з першого гнізда перенесла до свого гнізда підкидня. І як вона впізнала свою кровинку рідну на відстані?
Відтоді минуло кілька років. Штучні гнізда (через рік господар обладнав ще одне на безверхій березі) ніколи не пустують. Звідси недалеко до лугу та лісу, де гарні кормові «угіддя». А пан Гичун, поки птахи у вирії, підремонтовує гнізда, очищає від непотребу, обробляє вапном від паразитів. До речі, нині в Річках і навколишніх хуторах майже півсотні гнізд, і кількість їх щороку зростає. Кілька селян скористались досвідом касира, допомогли птахам у гніздуванні.
Вважаю, цей матеріал приверне увагу читачів, поповнить ряди тих, які прагнуть допомогти буслам. Бо страшно виглядатиме наша земля без птахів, яких у народі лагідно веселиками називають.
Василь ЯНОШІ,
Дубно-Корець.