Домівки повітряного океану

А тому сьогодні ми й поговоримо на цю тему з людиною, яку цілком можна назвати винятком з правила, яке зараз стає мало не загальним. Ми представляємо вашій увазі бесіду з Василем Ільчуком — 25-річним орнітологом з Рівного, якому вдалося зібрати унікальну колекцію пташиних гнізд із 40 екземплярів.
— Василю, а чи не завдає Ваше хобі шкоди природі?
— Авжеж, ні. Невже ви думаєте, що я зганяю птахів та смажу їхні яйця на сніданок? Навпаки, до моєї колекції входять саме покинуті птахами гнізда. В орнітологічній літературі зустрічається порада: якщо біля хати на дереві висить гніздо, його бажано зняти і зберегти, щоб наступного року, коли птах прилетить, він там само звив собі нове, тому що місць, де гніздяться птахи, захищених від вітру та інших природних стихій, небагато. З іншого боку, я знаю, що дрібні горобцеподібні ніколи не повертаються до своїх гнізд. Узагалі, тільки окремі види птахів, як, наприклад, лелеки або деякі пернаті хижаки на кшталт орлів, можуть використовувати одне і те ж гніздо сотні років.
Щодо самого процесу колекціонування, то тут треба сказати, що поблизу пташиних володінь доводиться проявляти максимальну обережність, адже я на власному досвіді переконався, що птахи надто чутливо реагують на перебування людини неподалік їхніх гнізд. У птахів різні захисні реакції. Наприклад, чапля, коли відчуває загрозу з боку людини, відразу цілить в око. Був також випадок, коли я забрався високо на дерево, щоб подивитися на гніздо сойки, а вона мене добряче стукнула крилом. Навіть урбанізовані види птахів, які гніздяться коло людських помешкань, дуже тонко відчувають людей, їх настрій. Щоб у цьому переконатися, пройдіть повз галку, грака або сороку. Якщо в цей момент птах буде шукати їжу, він не зверне на вас уваги, але коли зупинитися або просто повернути голову, реакція буде миттєвою: птах відразу полетить.
— Я бачу, що у Вашій колекції немає, наприклад, лелечих гнізд. Це тому, що за ними важко дряпатися вгору?
— Справа зовсім не в тому, просто є така прикмета, що лелечине гніздо біля хати — на щастя. Тому, на мою думку, вони повинні залишатися там, де є. Моя ж колекція складається з невеличких гнізд, звитих переважно дрібними горобцеподібними птахами. Колекціоную також пташині яйця з розорених або покинутих кладок. Хочу також додати, що я не завжди беру до колекції, так би мовити, аутентичні вироби пернатих — іноді я відтворюю їхні копії сам.
— Як на мене, то Ваша колекція дуже різноманітна. Як давно з’явилося у Вас це хобі?
— Я захоплююся орнітологією ось уже понад 10 років. Тому на правах досвідченого знавця “пташиної” науки можу стверджувати, що скільки видів птахів, стільки видів і гнізд за виглядом і формою. Трапляються, наприклад, чашеподібні, зроблені з твердого матеріалу, а всередині утеплені пташиним пухом і пір’ям. Так, наприклад, птах ремез в’є своє гніздо у вигляді рукавички і підвішує на гілці верби. Бувають також кулеподібні гнізда. Взяти того ж звичайного горобця, який часто в’є таке гніздо на дереві просто з трави, хоча всі звикли вважати, що він гніздиться під стріхами.
— Отож, за формою гнізда Ви легко можете визначити “хто-хто в рукавичці...”, тобто в гнізді, живе, чи не так?
— Здобувши чималий досвід у цій незвичній справі, я без особливих труднощів “вираховую” власника гнізда за окремими елементами, часто непомітними для людей, які цим не цікавляться. Гнізд, схожих на горобине, у природі дуже мало. Внутрішню сторону гнізда, лоточок також устеляють пір’ям зяблик, коноплянка. А гніздо кропив’янки чорноголової особливе тим, що знизу просвітлюється, а всередині неодмінно викладене кінським волоссям. Надзвичайно цікаве також гніздо солов’я. Коли я знайшов його, то дуже хотів зберегти собі щось на згадку, хоча б шкарлупинку з яйця… Бігав до нього кілька разів на день — і мені пощастило: коли я вкотре до нього прибіг, з яйця викльовувалося останнє пташеня. Я допоміг йому звідти вибратися і взяв собі цю шкарлупку. Гніздо солов’я відшукати дуже важко, він дуже потаємний птах, в’є гніздо у віддалених місцях, найчастіше — у кущах серед води.
Є в моїй колекції ще гнізда птахів із роду дрімлюг. Ці птахи настільки обережні, що можуть покинути гніздо навіть тоді, коли відчують, що неподалік пройшла людина. Цікаво, що дрімлюга кладе яйця будь-де, навіть на згарищі, яке залишається на місці лісової пожежі. Тому я, не докладаючи особливих зусиль, відтворив це гніздо. Взяв підстилку з лісового матеріалу, поклав туди два яйця дрімлюги — і вийшов такий екземпляр.
— Бачу, що окрім колекції гнізд, у Вас чимало фотографій.
— Чи не найціннішою для себе з-поміж усього цього розмаїття вважаю світлину, на якій зображений чорний лелека. Повірте, не так легко сфотографувати лелеку в польоті. На фото відображено також багато цікавих, неповторних моментів із життя хижих птахів та інших пернатих. Ось, наприклад, фотографія гнізда, звитого на неприродній основі — надмогильному пам’ятнику. І що найцікавіше, тоді, коли я фотографував, птах поводився, на диво, надзвичайно спокійно, до нього можна було доторкнутися. Та й не завжди можна в природі побачити картину, коли пташеня визирає з-під птаха, це майже нереально До того ж це було у провідну неділю, коли на кладовищі зібралося дуже багато людей.
— Напевне, це була не єдина зустріч з представником пернатих?
— Цікавою була також зустріч з орланом білохвостом, якого я навіть не мріяв побачити. Адже таких птахів в Україні нараховують тільки сто пар. Це дуже агресивний птах, дзьобає, кігтями впивається в руки, дуже часто загрожує життю людини. Пернатого хижака надзвичайно рідкісної породи підібрав поблизу колонії чапель, яку знайшов неподалік Рівного. Коли помітив орлана білохвоста, птах був поранений у око. За однією з версій, його поранила чапля. Тому він не міг зорієнтуватися в просторі, не міг літати, адже в хижих птахів бінокулярний зір. Тож знахідку довелося передати Рівненському зоопарку.
З цього приводу я радився з колегами, тому що втручатися в життя дикої природи не хотілося. Однак мене переконали, що без підтримки людини поранений птах не виживе. Бувають випадки, коли дрібніших птахів ми намагаємося рятувати самотужки, а такого великого, та ще агресивного, в квартирі не утримаєш.
З висоти польоту фантазії орнітолога-любителя
— Кожне гніздо — це історія мого захоплення. Більшість екземплярів моєї колекції зібрані на Поліссі, звідки я родом. Там розмаїття пернатих набагато більше, ніж поблизу обласного центру. Пізніше, коли переїхав жити в Рівне, я додав до своєї колекції багато екземплярів кладок пташиних яєць із фондів краєзнавчого музею, які в десять разів більші, ніж моє надбання. Колись колекціонувати пташині кладки було навіть модно. Це робили школярі, студенти. Тоді й пернатих було набагато більше.
... Історія Василевого захоплення триває. Кожен день дарує йому чимало несподіванок. Але чи не з найбільшим задоволенням наш герой повертається в рідні краї, на Полісся. Адже саме там десять років тому він почав освоювати ази пташиної грамоти. Тоді, за його словами, катастрофічно не вистачало наукової літератури, сучасного обладнання, зокрема, фотоапаратів, біноклів. А зараз проблема інша — не вистачає часу. Однак, незважаючи на це та ще на нечисленність рівненського товариства орнітологів-любителів, вони щороку організовують експедиції у віддалені куточки області, здебільшого на Полісся. Минулого року поблизу Рівного місцеві орнітологи помітили рідкісний вид птахів, який досі тут не гніздився. Це очеретянка прудка. Спостерігали також за колонією чапель і виявили, що з ними гніздяться баклани. Це було не тільки відкриття нового виду, а й родини і ряду. Є версія, що баклани переселилися або з українського півдня, або з прибалтійських країн. Бо цей птах гніздиться лише на великих водоймах, на узбережжях морів і вздовж русла Дніпра.
Щоб віднайти щось неповторне у пташиному світі, Василю не потрібно мандрувати за моря-океани. Відкриття трапляються і на Басовому Куті. Головне для орнітолога — помітити, відкрити щось цікаве в природі й водночас не порушити в ній балансу, а навпаки, зберегти і примножити.
Наталія Левчун,
Рівне.