Футбольний м’яч від Пеле

Сильні духом

Отримали в подарунок футбольний м’яч від легендарного футболіста Пеле вихованці Клеванської школи для слабозорих. Привіз подарунок випускник школи Олександр Помінов, який повернувся з чемпіонату світу з дзюдо, що проходив на батьківщині футбольної зірки у Бразилії.

Нині реліквія знаходиться серед спортивних нагород у кабінеті директора на чільному місці. Навряд чи цим м’ячем хтось заб’є гол у ворота суперника, оскільки це сувенірний варіант з автографами футбольних зірок. Для директора навчального закладу Жанни Фалко та педагогічного колективу нагорода надзвичайно вагома, адже їх вихованці — відомі у світі спортсмени. Подарунок від бразильської зірки співпав з іншою нагородою – Жанну Фалко визнали кращим директором спортивного сезону. Директорка пишається досягненнями своїх підопічних, впевнена, що її вихованці — найталановитіші діти. — Так сталось, що у прекрасних і розумних діток доля відібрала зір, — говорить пані Жанна. — Причини цьому різні: несприятлива екологія, спадковий ген, травми. Але разом із тим їм додалось в іншому. І завдання школи — розкрити можливості кожної дитинки, яка потрапляє до нас. Сьогодні в школі навчається 115 діток з Рівненської та Волинської областей. Багато з них ніколи не чули про нашу школу, а потрапивши до нас, сприймають її за рідну домівку. Діти отримують освіту, професію. Доля Олександра Помінова — типовий приклад для вихованців закладу. Відомий спортсмен побував на декількох олімпіадах, завойовував спортивні нагороди з світової та європейської першостей. Нині Олександр працює тренером, передаючи дітям свій багатий досвід. Саме приклад Олександра став дороговказом іншому вихованцю — Валерію Довгальцю. Хлопець заявив про себе як серйозний спортсмен, хоча про долю спортсмена не мріяв. Розповідає, що ледь закінчив дев’ять класів у Рівному. Вчитись було неймовірно важко, оскільки не бачив дошки в класі. Про навчання у 10 класі й мови не могло бути, тому задумався, в яке училище вступити. Хлопець зізнається: єдине, що він умів добре робити, це смажити картоплю та робити з неї пюре. Тому вибір впав на кулінарне училище. Та не судилося йому стати великим кулінаром, тому що при проходженні медичної комісії лікар-окуліст порадила юнаку не поспішати проявляти свої кулінарні здібності, а продовжити навчання в Клеванській школі для слабозорих. В родині розгубились, адже ніхто не чув про існування подібного закладу. Напередодні відвідин школи Валерію приснився сон, у якому він побачив школу, що знаходилася серед сосон. Яке здивування було юнака, коли, приїхавши в школу, побачив те, що привиділося уві сні. Це було добрим знаком. Без вагань хлопець залишився тут. Зустріч з відомим тренером з дзюдо Михайлом Романкевичем визначила, чим буде займатися юнак у майбутньому. — Було дуже важко, — каже Валерій. — Декілька разів хотілося піти з тренувань, але внутрішній голос утримував. Через півроку хлопець стає першим на чемпіонаті області.Три роки поспіль отримує друге місце на чемпіонаті України. На чемпіонаті Європи хлопець здобув п’яте місце. На чемпіонаті світу у Франції він був у ролі спостерігача. Нині він студент, набуті теоретичні знання та практичні навики передає діткам. Його найближчі плани — це праця до сьомого поту та виграш на європейських змаганнях бронзової медалі, від якої він був за крок на попередніх змаганнях. Інша спортивна зірка — це Вадим Гречко. Він займається досить серйозним видом спорту – пауерліфтингом. У неповних 17 років — майстер спорту, кандидат до збірної України. Хлопцю з вадами зору від народження було добре зрозуміло, що спорт — це важка праця, але і єдина можливість вирватись з тенет темряви та побачити світ. Хлопець дослухався порад батька та прийшов на тренування. Зустріч з тренером Олегом Хом’яком змінила життя юнака. Завдяки таланту тренера, доброї та працьовитої людини, Вадим перестав боятися важкої та такої недосяжної штанги. Разом з тренером вони підкорили важкий снаряд. Нині хлопець піднімає штангу вагою, яка втричі перевершує власну. Майбутнє хлопця чітко визначене: після закінчення школи він піде навчатись у Луцький університет на факультет фізвиховання. Оптиміст від природи, Вадим, закликає всіх, до кого доля не надто прихильна: — Ні в якому разі не замикайтеся в собі, йдіть у спорт, де за тренуваннями людина забуває про всі свої проблеми. — Школа пишається найшвидшими бігунами в Україні: Миколою Лисицею та Анатолієм Виноградовим, — розповідає тренер та вчитель фізкультури Сергій Макринський. — Успішно виступили хлопці на чемпіонаті України з легкої атлетики серед дорослих, зайнявши призові місця. Але не це головне. Спорт докорінно змінив життя Миколи. Хто знає, яка доля чекала сироту, опікуном якого була бабуся. Непосидючий, швидкий до дій хлопчина рано зрозумів, що в цьому світі надіятись потрібно тільки на себе. Таке світосприйняття привело малолітннього Миколку в виправний заклад, після якого в школу йому була дорога закрита. Жанна Фалко взяла хлопчину під свою опіку, тут він мав кусень хліба та продовжив навчання. Саме тут розкрились здібності хлопця як першокласного бігуна. Тренування дали свої результати. Гарні показники з бігу були тільки у бігунів з Харкова та Дніпропетровська, нині їх ряди поповнили бігуни з Рівненщини. І хто знає, можливо, найближчим часом у школу навчатися прийдуть майбутні футбольні зірки, щоб таки загнати в ворота суперника м’яч, який подарував Великий Пеле з далекої Бразилії.