Про це неприємно писати, але потрібно. Бо таки час від часу трапляються речі, що псують настрій, вбиваючи клин неприязні в ланку продавець-покупець. Коли ображені добиваються правди – їм намагаються замилити очі, підносять сурогат. Між тим, відомий актор Армен Джигарханян якось зауважив: „Чи потрібна нам страшна правда? Потрібна, бо справжня правда завжди некрасива”.
Побувавши в обласному центрі, пан Євген з приміського села придбав пляшечку пива. Половину випив, а коли взявсь за решту, то хмільний напій чомусь не виливавсь. Придивившись, чоловік виявив, що шийку таки щось „закоркувало”. Не вдаючись у натуралістичні деталі, скажемо, що „перешкодою„ стала... миша.
Скандальний сюжет показали в новинах обласного телеканалу. Журналісти вирішили довести його до логічного кінця, побувавши на Рівненському пивзаводі: таки цікаво, як довгохвостий гризун опинився у закоркованій пляшці. І директор, і керівники підрозділів – у один голос: „У нас такого не могло статись”. Навіть автоматизовану лінію розливу пива показували. Більше всього, то спроба шкідливих конкурентів (?) „насолити” пивоварам. А директор вважає, ніби то справа рук самого... покупця, котрий через суд хотів отримати з підприємства чималу компенсацію за завдану йому моральну шкоду. Працівниця санепідемстанції заявила, що випадок вивчать компетентні органи, і тільки після того можна буде робити певні висновки.
Пройшло півмісяця, та ніяких нових даних про товар з „приважком” журналісти не повідомляли.
А ось ще одна аналогічна історія. Наталія Б., мешканка села Птича, що в Дубенському районі, теж знайшла в буханці хліба „біодобавку”. Добре, що жінка розминала його у м’ясний фарш і вчасно помітили мишу. В райсанепідемстанції їй повідомили, що „в їх лабораторії таких аналізів не роблять”. Правда, пообіцяли перевірити ларьок, де торгували неякісним виробом. Пані Наталія резонно зауважила, що претензії слід насамперед пред’явити до виробника – рівненської пекарні на вулиці Ніла Хасевича. Санітарний лікар порадив звернутися у комітет із захисту прав споживачів.
Настирлива селянка побувала й там. Завідуюча районним відділом комітету пообіцяла „попрацювати” з недбайливими пекарями. На цьому історія закінчилась, бо, власне, зависла у повітрі. Невідомо, яких заходів ужито до бракоробів і яку відповідь отримала потерпіла.
Споконвіку хліб вважався святим. Наші предки побожно цілували його шматок, якщо він випадково падав на землю, бережно згрібали зі столу його крихти, аби жодна не пропала. Бо знали, що насущний – всьому голова, та й дається нелегкою працею. І дуже прикро, що нині трапляється непоодиноке блюзнірське ставлення до хліба. Чого тільки не знаходили, „дякуючи” пекарям, у буханцях! Ґудзики, жіночий годинник, шматки мотузки, папір, гирьку, волосся... Можу покластися на власний гіркий „досвід”. Ото дружина купила буханець здолбунівської випічки зі жмутком волосся. Як вам такий „дарунок” на обідній стіл?
До речі, про волосся. Знаходили його в металевій банці з чаєм, у батоні ковбаси, в пластиковій коробці із готовим до спожитку салатом. Мабуть, досить перераховувати прикрі випадки. Хотілося б сподіватися, що їх буде значно менше, бо мусять стояти на боці наших з вами інтересів контролюючі органи, зокрема комісії із якості. Адже йдеться не лише про здоров’я масового споживача, але й про імідж підприємств, що працюють на нього.
Валентин Суменко,
Дубно.
