Міф про зачіску

Багато кого цікавить відповідь на питання: « Чому зараз священики «носять» довге волосся і чому забороняють стригти волосся жінкам?». Багато хто вважає, що це своєрідний знак подвигу перед Богом, та все ж таки це не так. Постараємось відповісти на це питання і розвіяти міф.
Справа в тому, що колись у Греції вважалось, що любити жінку — це щось низьке і неблагородне. Жінка необхідна лише для народження дітей. А для задоволення потрібно любити чоловіка, а не жінку. І Платон, грецький філософ висловлював ідею, що воєнні частини варто формувати виключно із «коханців», тобто якщо вони люблять один одного в мирний час, то, безумовно, вони краще захищатимуть один одного в бою. Це і була так звана «грецька» чи «платонічна» любов.
В той час були своєрідні уявлення про красу. Красивою вважалася та дівчинка, яка була максимально схожа на хлопчика, і красивим вважався той юнак, який мав жіночі риси. Звідси доволі зрозумілі будуть слова Апостола Павла, що жінка, яка стриже своє волосся, осоромлює себе, так само як і чоловік, який не стриже його…
Вважалося, що людина, яка переступала цей закон, в чомусь переймала риси протилежної статі. Вважалось, що це робили лише люди так званої «легкої поведінки».
Саме тому в древній церкві і речі не могло бути про те, щоб священики були з довгим волоссям. Поміж тим довге волосся деякі християни все ж таки «носили»… В епоху Візантійської імперії.
Це, звичайно ж, була, так звана «золота молодь», яка хотіла виділитись. І, звичайно ж, найбільш простий спосіб не бути схожим на інших — це змінити зачіску. Якщо всі ходять з коротким волоссям, то безумовно, дуже хочеться стати «хіппі» і «носити» довге волосся. Такі юнаки були і в IX, і в Х, і в ХІст… Але часи тоді були суворі. Тому якийсь хлопчик з сім’ї ремісника не міг собі дозволити прямо порушувати закони церкви і бути з довгим волоссям. Але, якщо цей юнак був із аристократичної сі’мї, то зрозуміла справа, що його тато міг «організувати» певні «скидки» і т. д. Ось через це константинопольська столична придворна молодь «носила» довге волосся. І тоді саме це довге волосся, такі своєрідні на той час зачіски стали невід’ємним атрибутом аристократії. Варто підкреслити, що це були тільки аристократи, а духовенство до ХVI століття ходило з коротким волоссям.
Але в XV столітті, в 1453 році, турки «взяли» Константинополь, упала Візантійська імперія. Ось тоді на Балканах турки встановили незвичайну до того часу систему влади. Вони сказали, що православні народи будуть самі управляти собою в рамках імперії. А тому Патріарх став головним серед православних громадян імперії і відповідав за збір податків у турецьку казну, за виконання турецьких законів. І тим самим, була створена система, при якій Патріарх був не тільки главою церкви, не просто відповідальним за духовний стан народу, але й політичним главою свого народу, який лишився православним. І тому, щоб люди зрозуміли, що тепер у Патріарха не тільки духовна роль у країні, але й державна, він починає носити довге волосся, як знак того, що йому була передана влада аристократії. А слідом за Патріархом довге волосся почали носити й інші священики.
Леся Мурза,
Рівне.