СПЛИВАЮТЬ БОРГИ ІЗ ЗАРПЛАТИ

Ще десь рік тому стара влада галасливо повідомляла про рішучу і непримиренну боротьбу із боргами по зарплаті. І складалося враження, що через місяць-два із таким ганебним явищем буде покінчено назавжди, а працівникам зароблені гроші віддадуть до копієчки. Але в дійсності все складалося зовсім по-іншому – і не на руку простим трудівникам.
Як повідомив начальник Головного управління праці і соціального захисту населення Рівненської області Ігор Якубець, лише з початку нинішнього року зарплатні борги зросли на 3 млн. гривень і на сьогодні сягнули за познаку 7 млн. гривень. Варто також зауважити, що понад 43 відсотки, а ще 3 млн. гривень, заборгували своїм працівникам сільськогосподарські підприємства.
У зв’язку із цим напрошується низка запитань. Звідки раптом взялася ця вражаюча цифра? І чому саме у сільськогосподарській галузі виявлено найбільший ріст невиплаченої зарплати? Адже тут борги почади “спливати” із надзвуковою швидкістю, немов торішній мул під час весняної повені. У чому причина такого становища?
Як з’ясувалося і як і слід було очікувати, це не випадковість, а тенденція, свідомо спровокована хитрими діями окремих керівників сільськогосподарських підприємств, що й спричинило загадкову появу так званої прихованої заборгованості із зарплати. Та й секрет цього фінансового “фокуса” дуже простий і був розкритий при першій же перевірці.
У минулому між багатьма керівниками сільгосппідприємств і їхніми працівниками укладалися договори, згідно із якими підлеглі нібито свою кровну потом зароблену зарплату погоджувалися віддавати на розвиток рідного підприємства строком на 5 років. Після того, як спливе цей термін, підприємство зобов’язувалося повністю розрахуватися із працівниками, п’ятирічку покористувавшись їхньою зарплатою. Такий собі безпроцентний кредит.
І в цю адміністративно-бюрократичну версію не так мудрих, як хитрих керівників сільгосппідприємств, відверто кажучи, не віриться. Вона за версту відгонить аферою. Селянин ніколи не згодиться добровільно віддати гроші на 5 років невідомо із якою метою. Адже йому самому фінансові проблеми печуть із усіх сторін і він не знає наразі, як їх позбутися. Це по-перше.
По-друге. Навіть якщо такі договори насправді й існують у природі, то вони, з точки зору чинного законодавства, ніякої юридичної сили не мають. Це така собі фільчина грамота – усна домовленість між двома фізичними особами, що ґрунтується на безмежній довірі, скажімо, між давніми друзями, кумами чи сусідами про позику незначної суми грошей.
І по-третє. А хто буде селянам-позичальникам повертати збитки, завдані за ці 5 років, наприклад, інфляцією, іншими соціальними, фінансовими чи природними (не дай Боже) катаклізмами? А ніхто! Це ясно, як білий день.
Але факт залишається фактом, і ці так звані договори, хоч вони і незаконні, давали можливість “винахідливим” керівникам сільгосппідприємств не показувати наявну заборгованість із зарплати. І перші ж цьогорічні перевірки виявили фікції на вражаючі суми. Внаслідок таких знайдених хитрощів у сільгосппідприємствах Зарічненського району борги по зарплаті відразу підскочили до позначки 1,5 млн. гривень, у Дубровицькому районі ріст невиплачених грошей людям досяг 600 тисяч. Аналогічна ситуація спостерігається і в Рівненському.
Наразі триває перевірка щодо виявлення прихованої невиплаченої заплати у галузі сільського господарства і в інших районах області. Але вже можна впевнено стверджувати, що там картина повториться, як дві краплі води, і становище потребує негайного втручання компетентних органів.
Вирішення цієї задавненої проблеми спеціалісти Головного управління праці і соціального захисту населення вбачають у ліквідації сільгосппідприємств-боржників. Хоча це й не панацея, але ніде правди діти, більшість із них “годують” тільки своїх керівників та до нього наближених осіб. Дехто із них слізно обіцяє погасити зарплатні борги до листопада ц.р. за рахунок нового врожаю. Проте в реалізацію такого грандіозного плану не віриться, бо нема для цього реального і міцного економічного підґрунтя. Очевидно, не вірять у нього і самі обіцяльники, а просто відтягують час.
Крім сільськогосподарських підприємств, понад 200 тис. гривень “забуло” виплатити зарплати своїм працівникам керівництво ЗАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод”, а також чималі суми заборгували міжнародний аеропорт “Рівне” та “Кузнецовськенергожитлобуд”.
Проте нехай не складається у читача враження, що в області нічого не робиться у боротьбі із несплатою зарплати, лише у травні цей борг зуміли зменшити на 140 тис. гривень. Як мовиться, зрушення певні.
Не може не радувати той факт, що у Гощанському, Демидівському та Острозькому районах заборгованості із виплати зарплати взагалі на сьогодні немає. Позитивні тенденції до її зменшення останнім часом спостерігаються у Радивилівському і Дубенському районах та місті Рівному.
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.