ВЧИВ КАРАЧЕНЦЕВА, Абдулова і Алфьорову. А НИНІ КЕРУЄ ТЕАТР-СТУДІЄЮ

Віктор Опанасюк – неординарна особистість для містечка Здолбунів. У минулому – навчання у Харківському інституті мистецтв, інституті театрального мистецтва імені Луначарського в Москві, асистував у Щукінському училищі. Доводилося працювати пліч-о-пліч з видатним режисером Марком Захаровим над оновленням “Юнони і Авося”, де спостерігав, підказував, навчав видатних акторів російської сцени – Миколу Караченцова, Олександра Абдулова, Ірину Алфьорову. Гріють душу спогади про роботу з надзвичайно працьовитою, талановитою співачкою російської естради Машою Распутіною.
Все це в минулому. Вже більше 15 років живе пан Віктор у рідному гнізді. “Набридли мегаполіси! Моє коріння тут!” – відповідає на запитання допитливих.
Віктор Опанасюк не відпочиває і зараз. Улюблена робота: викладання в РДГУ, Здолбунівській СШ№2, практичні заняття з “Яблуком” – театром вільної пантоміми. Цього року виявили бажання в ньому займатись 34 особи. А щоп»ятниці поспішає він у Здолбунівський будинок сім»ї та молоді, де безкоштовно проводить заняття у театр-студії “Не плач” для дітей шкільного віку. Звісно, це не тільки навчання основ мізансценування, рухів, а й розучування вистав.
Пан Віктор – людина енергійна, про це свідчить той факт, що він погодився очолити міжнародну громадську організацію УМСА у Рівненській області. В Здолбунові про неї мало хто знає, окрім, звичайно, вихованців пана Віктора. Тому ми звернулися до самого президента з проханням розповісти.
– Це міжнародна громадська організація християнських дітей та молоді європейського спрямування. Має свій герб, перевернутий трикутник, що означає: “Чим вище піднімаєшся, тим більше служиш”. Створена організація в Лондоні в 1844 році у період великої економічної кризи. Щоб захиститися від негараздів, люди згуртувалися. У програмі закладені глибоко християнські основи: “Возлюби ближнього, як самого себе”. Тобто турбуватися про ближнього, який у житті оступився, допомогти йому піднятися і відчути себе вільною і рівноправною людиною суспільства.
Наші витоки задіяні у програмі реабілітації, тобто людину, яка засуджена за неважкі злочини, беруть на поруки, так би мовити, надають їй можливість реабілітуватися. Друга програма, що діє в Англії, – соціальна. У нас є власні соціальні служби, для молоді – служби зайнятості.Вони дають змогу влаштуватися нашим підопічним, прихищають бездомних, бідних емігрантів, вирішують їх першочергові соціальні проблеми.
– Як сталося, що УМСА отримала рівненську прописку?
– У 2003 році у Празі на фестивалі театрів, де ми зі своєю студією брали участь, глядачам представили виставу антиснідівського спрямування “Як тебе звуть?”. До нас після виступу підійшов Кей Монгонері – президент УМСА і запросив на виступ до Англії.
– Мабуть, ваш театр справив неабияке враження?
– Так, адже відкрити візи в Англію, країну консервативну, завжди важко, і це не секрет. Для нас це зробили без перешкод. І вже в кінці березня ми виступали у Лестері на генеральній асамблеї УМСА, програмою якої була культура спілкування. Нам запропонували створити осередок цієї організації у Рівненській області.
– Ви ще бували з виступами у Великій Британії?
– Так. Брали участь у фестивалі християнських вчень “Тренд бенд”, але найбільше запам»ятався виступ у менунітській церкві. Менуніти – християни, в основі вчення яких лежить Євангеліє. Ми запропонували виставу “Як тебе звуть?”. Ще їздили з моїм сином Сашком на запрошення організації працювати з англійськими дітьми. Це було у Західному Лондоні на фестивалі “Вільна сцена”. Ми розділились на дві групи. Саша очолив одну групу, а я – другу. Вдень з дітьми вивчали сцени з Євангеліє, а ввечері сходились обидві групи і демонстрували кожен своє. Жодного разу ми не повторились. Це були міні-вистави: ходіння Ісуса по воді, перетворення води на вино, вигнання бісів і т.д.
– Які ще напрямки роботи діють у нас?
– Хотілося б сказати, що ми не ставимо за мету чи то в “Яблуці”, чи то в “Не плач” виховати актора, режисера, а яскраву особистість. Яка в житті керувалася б принципом моралі і християнської етики. Тому наші вихованці навчаються в художній академії у Львові, в аспірантурі інституту міжнородних відносин в Києві. Ми проводимо літні табори, активний відпочинок молоді. Тому в області діє скаутська програма. Саша Чейпеш має звання скаутренджер. Під час останнього з»їзду скаутів у Криму за виконання досить складної скаутської програми отримав це звання. Саша Терехов опікується спортивною програмою. Він гордиться своєю приналежністю до нашої організації. Нещодавно на виступах у Данії на своїй машині він прикріпив емблему УМСА, хоча коштувало йому це неабияких зусиль: подібне на перегонах заборонено.
А взагалі, ми беремо активну участь у житті області. Ми, себто “Яблуко”, представило нову виставу “Вільне ліжко” студентам Острозької академії.
– Бажаю Вам у новому році успіху, якнайбільше однодумців і здійснення творчих планів.
Спілкувалася Валентина КУХАРЧУК,
Здолбунів.