СЬОГОДНІ МАМА МЕНЕ ВБИЛА

Дитина відчуває страх перед абортом
Американський лікар Бернард Натансон зняв фільм “Німий крик”. Це документальний відеозапис абортування 12-тижневого малюка. На екрані з’являється голова дитини, її тільце. Маленька ручка тягнеться до ротика. На зображенні можна побачити не лише ротик, очі, носик, але навіть те, що голівка заповнена мозком. Сердечко б’ється рівно — 140 ударів на хвилину. Усі його рухи спокійні: воно відчуває затишок і безпеку. Раптом на екрані з’являється медичний інструмент. Він повільно наближається до дитини, яка вже відчуває небезпеку: намагається відсунутися від чужорідного тіла, в її активних, але зовсім безпомічних рухах з’являється панічний страх. Її маленький ротик розкривається в німому викрику. В останньому пориві відчаю вона беззахисно відсовується в ліву частину матки. Серце б’ється все швидше і швидше: 200 ударів на хвилину. Інструмент безжалісно впивається в тільце дитини і буквально відриває його від крихітної голівки. Тепер усе...Через секунду лікар міцно охоплює маленьку голівку. Слабенькі кісточки черепа розчавлюються і розплющуються в одну мить. Те, що кілька хвилин тому було голівкою, видаляється. Тепер на екрані видно лише шматки тканин — усе, що залишилося від крихітної і безпомічної людської істоти. Описане вище — це так званий аборт, що вважається найбільш “гуманною” операцією подібного роду.
Дозволити
чи заборонити?
У листопаді 1920 року Росія першою у світі прийняла рішення про легалізацію штучного переривання вагітності. Право робити аборти розглядалося в контексті свободи людини і жінки зокрема. Це призвело до швидкого зростання кількості абортів. Так, за три роки у губернських містах кількість абортів зросла майже втричі, у лікарнях не вистачало місць для пацієнток. У Москві у 1934 році на одні пологи припадало 2,7 аборта. Очевидно, це і спричинило подальшу заборону цього рішення. Але потім, за часів Хрущовської відлиги, аборти знову були легалізовані. Демократичні країни почали впроваджувати схожі закони через багато років після Другої світової війни: у 1973 році — США, у 1975 — Німеччина, у 1981 — Італія. В Україні закон сьогодні дозволяє робити аборти у термін до 22 тижнів (ще до 2005 року переривали і 28-тижневу вагітність).
У світі в 4 із 193 країн аборти заборонені зовсім (Мальта, Ірландія). В 119 країнах аборти дозволені тільки за умови загрози здоров’ю чи життю матері. Тільки у 41 державі їх проводять за вимогою жінки. До речі, на сьогодні в Росії розробляється законопроект, за яким заміжній жінці забороняється робити аборт без письмової згоди чоловіка.
У Європі найбільш складним дозвіл на аборти є у Польщі. Там його можна робити тільки в разі зґвалтування чи серйозної загрози життю та здоров’ю вагітної жінки. Але й факт зґвалтування має бути доведений у суді. Минулого року у Польщі резонансним став випадок молодої жінки, якій, попри ускладнення, заборонили робити аборт. У результаті вона майже повністю втратила зір.
Через невдало зроблені аборти (найчастіше підпільні) і подальші ускладнення щороку у світі гине близько 100 тисяч жінок. Поміж тим, кількість їх не зменшується. Так, за рік 500-700 тисяч українок роблять аборти, а у 2005 році народилося 426 тисяч дітей, таким чином, кількість абортів у 1,2 раза перевищує народжуваність. Якщо ж порахувати від моменту легалізації абортів Микитою Хрущовим у 1955 році і дотепер кількість дітовбивств в УРСР та в незалежній Україні, то за останні 50 років народ України втратив у середньому тридцять два з половиною (!!!) мільйони своїх громадян, що втричі перевищує число жертв голодомору.
Випадкова дитина
Причин, які підштовхують жінок до абортів, не так уже й багато. До них можна віднести невпевненість у чоловікові та завтрашньому дні, зачаття дитини з нелюбом і низка інших. Умовно всіх клієнток акушери-гінекологи поділяють на три групи.
До першої належать сексуально безграмотні дівчата-підлітки. Вони становлять близько 15 відсотків від усіх «абортованих». Зазвичай це юнки, які звикли думати не «до» чи «замість», а «після» статевого акту. Вони повністю залежать від батьків і вагітність для них стає повною несподіванкою. Залицяльники, дізнавшись про «цікаве становище» коханої, зазвичай зникають із життя дівчини. От і маємо сумну статистику: близько 75 відсотків випадків вагітності серед дівчат віком від 15 до 17 років закінчуються абортами. Тобто на одне немовля припадає три «законні вбивства». До другої групи належать жінки, які потрапили у «безвихідну» ситуацію. На аборт вони йдуть через незаплановану вагітність, яка може бути наслідком неефективності пігулок чи інших контрацептивів, згвалтування чи неможливості нормального виношування дитини внаслідок хвороби. Також причиною може стати смерть або розлучення із чоловіком. Остання група пацієнтів — це жінки з надзвичайно низьким соціальним та освітнім рівнем, котрі сприймають аборт як засіб контрацепції.
За помилки
доводиться платити
Жоден аборт, стверджують медики, не минає безслідно. По-перше, третина всіх загиблих жінок помирає від наслідків абортів. По-друге, аборти викликають ускладнення здоров’я: кровотечі, інфекції, що із часом призводять до хронічного запалення жіночих статевих органів, безпліддя, позаматкової вагітності. Такі ускладнення виникають у 20-30 відсотків жінок після аборту. Однак ці показники набагато більші після переривання першої вагітності. У 10-25 відсотків перший аборт призводить до безпліддя. Після аборту ризик раку молочної залози зростає до 140 відсотків, а після кількох — до 240. Крім того, у жінок, які робили аборти, удвічі підвищується ризик ускладнень під час наступної вагітності. Усі ці зміни порушують нормальне живлення зародка під час наступної вагітності. Звідси вади розвитку, викидні чи передчасні пологи. Діти, народжені після аборту, зазвичай мають недостатню вагу та зріст.
У розвинених країнах жінки проходять курс психологічної реабілітації після абортів. Бо речовини, призначені для розвитку ембріона, після цього умертвління все ще виробляються організмом і згубно впливають на нервову систему жінок. Розвивається так званий “післяабортний синдром “.
Не вбий!
Аборти безперечно засуджуються та забороняються церквою. З точки зору християнської релігії, людина отримує безсмертну душу в момент зачаття, тобто в лоні матері росте і розвивається людська особа, знищення якої шляхом аборту рівнозначне смертельному гріху вбивства народженої людини. А в Божих заповідях чітко написано: «Не вбий!». Згідно зі Святим Писанням, гріх дітовбивства волає до Бога про відомщення і вважається гірше смертного. Тому, вбиваючи ненароджене дитя, батьки вбивають себе. Оскільки ненароджена людина, як і доросла, має безсмертну душу, то після смерті відбудеться зустріч батьків з душами убитих ними дітей.
Смертельний бізнес
Нині у світі особливо поширеними є наукові експерименти на стовбурових клітинах, для чого необхідний „ембріональний матеріал” на ранніх стадіях розвитку. Використовується він як у лікарських препаратах, так і в косметичних, наприклад у плацентарних кремах. Крім того, стовбурові клітини з «ембріонального матеріалу» застосовуються для дуже популярного в останній період методу омолодження організму. Існують структури, які стимулюють пропозицію такого матеріалу. На жаль, Україна потрапила під приціл такого попиту. Виникали навіть міжнародні скандали з нелегальним продажем ембріонів з України. Цей експорт міг здійснюватися з незареєстрованих абортів.
Марина ДАНИЛЮК,
Рівне.