Останні слова — найважливіші

Продовження. Початок у №№ 42-50.
Корбишев Дмитро Михайлович
(1880-1945)
Військовий інженер, професор, доктор воєнних наук, генерал-лейтенант інженерних військ. Викладач військових академій, автор низки наукових праць. Стійкий і непідкупний військовик, справжній патріот.
«Місце оточили есесівці та загін пожежно-поліцейської команди. Вночі, після гарячого душу, сюди вивели незламного генерала. На дворі стояв 12-градусний мороз. Із бранспойтів ударили навхрест льодові струмені. Карбишев поволі вкривався льодом.
— Думайте, товариші, про свою Батьківщину, будьте бадьорими — і мужність не покине вас! — сказав Корбишев, звертаючись до ув’язнених у таборі Маутхазен. Це були останні слова генерала.»
(Іван Бєлов. „Спогади Валентина Сахарова”, газета „Труд”, 1990 рік, 20 лютого).
Карпенко-Карий Іван
(1845-1907)
Справжнє прізвище видатного українського драматурга, актора, режисера, театрального діяча Іван Карпович Тобілевич. Автор відомих драматичних творів „Сто тисяч”, „Хазяїн”, „Наймичка”, „Бондарівна”, „Сава Чалий”. Основоположник нового українського театру.
«Напередодні своєї смерті Іван Тобілевич заявив, що йому стало легше. Лікар, який оглядав хворого, звернув мою (дружини — прим. автора) увагу на дві чорні цятки, що були на руці хворого і сказав мені по-французьки: „Це дуже серйозно!”. Під час розмови і веселого настрою чоловіку зробилось погано, мова перервалась на півслові, горлом пішла кров. Ще промовив слово „смерть” упав навзнак. Через хвилину все скінчилось…»
(Софія Тобілевич. „Мої стежки і зустрічі”, книга „Спогади про Івана Карпенка-Карого”, К., в-во „Мистецтво”, 1987р., ст. 152).
Кафка Франц
(1883-1924)
Син єврейського комерсанта середньої руки. Австрійський письменник, автор трьох великих романів „Процес”, „Замок” і „Америка”. Помер від туберкульозу. Декадент. Сприймав життя як нагромадження страждань і жахів (фантастичні видіння).
Всім відомі житейські нарікання: від цього втратиш спокій, від цього не заснеш. Але Кафка справді не спав тижнями, місяцями. І зовсім не метафоричний зміст має фраза, сказана ним перед самою кончиною доктору Клопштоку, який відмовився зробити йому смертельну ін’єкцію морфію:
— Вбийте мене, інакше ви — вбивця!
(Юрій Мажин. «Голий серед одягнених», газета „Труд”, 1991р., 25 вересня),
Кирпонос Михайло Петрович
(1892-1941)
Радянський військовий діяч, генерал-полковник, командувач Київського воєнного округу, Південно-Західного фронту, один із організаторів оборони Києва.
«В урочищі Шумейкове сподівались прорватись, однак смертельний зашморг затягувався. В Кирпоноса прострілена нога. З допомогою охоронця Андрія Климента командуючий, дошкандибавши до джерельця, заклопотано мовив:
— Танки між деревами не пройдуть. Головне — відбити піхоту!
Це були останні слова генерала. Сліпуче полум’я вибуху розкидало всіх довкола.
(Вадим Бойко. „Камінна пошта, або Як в’язень двічі в’язня рятував”, ж-л „Київ”, 1991р., №11, ст. 93).
Кінг Мартін Лютер
(1929-1968)
Американський священик, лауреат Нобелівської премії, борець за права чорношкірих людей в США. Доктор філософії, прихильник ненасильницьких дій, вбитий расистом-снайпером.
Із „Кадиллака” вийшов водій і, поглянувши вгору, на балкон, сказав:
— Ви б пальто взяли, прохолодно.
Цієї весни в Мемфісі стояла холодна дощова погода. І вечір був справді прохолодним. Кінг посміхнувся вдячно з балкона:
— Добре, я одягну пальто.
Це були останні слова великої людини за мить до пострілу.
(Генріх Боровик. „Історія одного вбивства”, М., АПН, 1980р., ст. 7).
Кутузов-Голеніщев Михайло Іларіонович
(1745-1813)
Відомий російський полководець, генерал-фельдмаршал, передбачливий стратег, умілий керівник у війні з французами 1812 року.
Головнокомандуючий помирав у будиночку на площі Бунцлау. В день смерті до нього завітав Олександр І. Лицемір, котрий з першого року свого царювання цькував Михайла Голеніщева, тепер, як ханжа, просив умираючого пробачити його.
— Я, ваша величність, вибачаю, але чи вибачить Росія? — відповів полководець. Це були останні слова Кутузова.
(Михайло Брагін. „Кутузов”, Москва, „Молода гвардія”, 1970р., ст. 219).
Підготував Василь ЯНОШІ,
Дубно.
(Далі буде).