Чи може бути футболіст банкіром, а банкір — футболістом

Поч. на 1 стор.
Цю вершину спортивної і життєвої біографії підкорив 24-річний успішний банкір із Острожецького №1 Млинівського відділення «ПриватБанку» Олексій Гетун. Після цього успіху інформація про вродливого юнака запульсувала у павутинні Інтернету і додала журналістського азарту. За свою професійну кар’єру газетяра довелося висвітлювати спортивні успіхи чемпіонів України з лижних перегонів Олександра Волошина та з легкої атлетики Михайла Вдовіна. Обидва досягли успіху, так би мовити, у ветеранській віковій категорії. А тут діючий чемпіон Європи, котрий виростав на очах односельчан і робив перші кроки у спортивній кар’єрі...
«ОБКАТКА»
У КУЛЄШОВА
У дитинстві Олексій, як і більшість ровесників, потайки марив футбольною славою і по півдоби пропадав на шкільному стадіоні. Мав вроджену травму руки, але природа цей виклик долі компенсувала сильними ногами, тож спритний Олексійко, наче вихор, носився по футбольному полю, забиваючи перші голи, стихійно засвоюючи фінти й у колі таких же фанатів-ровесників збагачував свій арсенал тактичними схемами. У 10 класі Острожецької одинадцятирічки разом із друзями та кількома старшими хлопцями із місцевого «Буревісника» потрапив під опіку тренера Анатолія Кулєшова, котрий почав «обкатувати» вихованців у чемпіонатах району, області, і їх юнацький запал розбавляв футбольною мудрістю.
Під час навчання в інституті слов’янознавства у Рівному Олексій лише на третьому курсі взяв участь у міжвузівському чемпіонаті, тож відточував майтерність переважно вдома. Після завершення навчання влаштувався на роботу у ТзОВ «Континіум-Укрресурс» у Луцьку, і там у нього відкрилося друге футбольне дихання. Партнери познайомили Олексія з капітаном волинських параолімпійських футболістів, відомим на Волині й Україні майстром шкіряного м’яча Андрієм Розтокою. Щоправда, у 2004 році після оглядин його майстерності Олексія не включили у склад збірної команди України, бо параолімпійці готувалися до Олімпіади в Афінах, тож ламати схеми не наважилися...
НА ВЕРШИНІ
ФУТБОЛЬНОЇ ЄВРОПИ
Вперше Олексій Гетун одягнув синьо-жовту форму гравця збірної України торік. Тренери Сергій Овчаренко і Юрій Тимофєєв запросили його на збори в Євпаторію. Там наша дружина зіграла три товариські матчі із командою Іраку й у всіх іграх на поле виходив юнак з Острожця. До того ж у цих поєдинках Олексій відкрив лік голам за збірну України.
Минулого літа Олексій Гетун вирушив у перше зарубіжне турне у Дублін на товариські матчі з ірландцями. Там українці провели три матчі, в одному з них Олексій змусив голкіпера господарів виймати м’яч із сітки після влучного удару. А невдовзі у складі збірної України Олексій вдруге побував в Ірландії — цього разу на чемпіонаті Європи. Усі футболісти пройшли кваліфікацію, тобто зарубіжні фахівці серед збірників не виявили підставних гравців.
У ході європейської першості тренери українців спочатку тримали Олексія на лаві запасних, таким чином «заряджаючи» його на відповідні матчі. А коли настав час, то Олексій сповна виправдав довір’я наставників — бездоганно зіграв із шотландцями, у півфіналі — з голландцями. Щоправда, випускали його на поле лише на один тайм, але за цей час острожецький метеор літав по полю, допомагаючи партнерам кувати перемоги.
Долю власного футбольного таланту вклав Олексій Гетун і у найважливішу перемогу — у фінальному матчі із паралімпійцями Росії. Можливо, і його всюдисущість та абсолютна віддача позначилися на остаточному рахунку — 5:2 на користь футболістів у формі кольорів неба і жита.
Звісно, після цього довелося скупатися у численних привітаннях, знімки українських футболістів зарясніли в центральній пресі. У піднесеному настрої на хвилях чемпіонських перспектив повернувся володар континентального кубку в Острожець.
ПОБРАТИМИ З
ФУТБОЛЬНОГО ЦЕХУ
Однак і після цього успіху юнак не заблукав у морі щирих похвал і привітань. По-перше, з головою поринув у коло службових банківських обов’язків. По-друге, відразу почав готуватися до чемпіонату України у складі команди Волині. До речі, там волиняни посіли друге місце, а переможцями стали дніпропетровці. На жаль, на цьому турнірі Олексій одержав тріщину п’ятки, тож нині не тренується, заліковує травму і, звичайно, виношує нові нові чемпіонські плани. Наступного року відбудеться чемпіонат світу, а у 2008 році — параолімпійські ігри в Пекіні. Ці дві події примагнічують думки і волю Олексія, як оаза спраглого в пустелі. Не дивно, що йому телефонують тренери, налаштовують свого підопічного на переможний курс в океані футболу.
А ще Олексій живе спогадами про миттєвості звитяжних баталій в Ірландії. Там запричастився духом справжнього футбольного братства, носіями якого стали рівнянин Ігор Косенко, волинянин Анатолій Шевчик, а також Євгеній Жучинін, Андрій Цуканов, Денис Пономарьов та інші побратими, із якими здобував славу рідній державі. Та чи не найтепліші спогади про тернопільчанина Івана Шкварла, із котрим стали нерозлийвода.
На моє запитання, як почуває себе у «ПриватБанку», Олексій щиро зізнався: «Так, як і на футбольному полі!» Дякує молодий керуючий відділенням своєму шефу із Млинова Володимиру Пасєці, котрий мудрими порадами допомагає у професійному становленні, підтримує підлеглого на всіх життєвих перехрестях.
Звісно, Олексій скромно замовчує про те, що декого із його партнерів влада за місцем їх проживання заохотила автомобілями, квартирами, деякі стали почесними жителями своїх населених пунктів. Одне слово, місцева влада вшанувала .спортивний талант земляків. Однак Олексій про якісь блага чи пошанування вести мову відмовляється, бо не заради вигод занурився у вир континентальних футбольних баталій. Кожен успіх для нього — це, перш за все, перемога власного характеру, здобуток рідних і близьких людей, котрі у родинному затишку теж леліяли спортивну вдачу славного сина. А ще героїчна стезя до вершин європейської слави — неоціненний приклад тим, у чиїй душі зародилася зневіра, розпач, а то й безнадія. «Спорт для всіх!», «Повір у себе!» — ось гасла, якими керувався у житті чемпіон Європи з Острожця, і які вивели його на зоряні стежини світового спорту.
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.