Щоб стати пасічником, треба закінчити академію

“Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти” – народний вислів, за яким про Людину судять, дають характеристику завдяки її друзям. У Миколи Джигаря друзі – бджоли, з якими дружить вже сорок років. За час свого спілкування він багато чого навчився від своїх підопічних. І коли кажуть про людину: “Працьовитий, як бджола” – то це про пана Миколу. Звик віддаватися роботі до останку, до виснаження.
Бджільництво настільки захопило його, що вирішив захищати кандидатську дисертацію у Всесоюзному науково-дослідному інституті бджільництва міста Рибне Рязанської області. Пан Микола знав, щоб стати хорошим пасічником, треба знати про бджіл якомога більше. А тому не виходив з бібліотеки. Було прочитано сотні томів необхідної літератури, та все, здавалося, мало. А потім через великі навантаження нервова система дала збій. У лікарні категорично заборонили працювати над науковою роботою. Так і залишився пан Микола без наукового статусу. Однак бджіл не залишив. І каже на запитання людей, які дивуються, що у сімдесят років він ще доглядає 25 вуликів бджіл і допомагає дочці Галині, “що бджоли не ведуться лише в нехитрих людей”, а “щоб стати пасічником, треба закінчити академію”.
Пан Микола переконаний, що бджолярство — перспективна галузь сільського господарства, тому й мріє відкрити у Здолбунівському залізничному ліцеї відділ пасічників, адже тут вже навчають столярів. А пасічники, як не дивно, наполовину повинні бути столярами, бо виконують чимало роботи з деревом, а тому це стане в неабиякій пригоді.
Переймається пан Микола станом бджільництва Здолбунівського району. Різкі перепади низьких температур негативно позначились на зимівлі бджолосімей. Тому планує в березні провести нараду пасічників Здолбунівщини у вигляді навчального семінару, щоб дати конкретні консультації.
У садибі пана Миколи, в селі Семилітка Здолбунівського району, мешкає 25 бджолосімей. Розводить “карпатську ” бджолу, яка пристосована до нашої території. Вона менш агресивна і витриваліша за “поліську”. Медоносна бджола живе в зимовий період 5 місяців, а влітку 45 днів. Часто гине від того, що в неї просто стираються крила. За активний період бджоли для сім’ї приносять до 120 кілограмів меду.
Однак існує проблема з відсутністю медоносних рослин. Коли ж бджоли-розвідники відшукують такі місця, то, повертаючись до вулика, вони виконують танець у вигляді вісімки чи півсонця, вказуючи напрям. Іноді вони поводяться по-особливому, рухаючи вусиками. А літають у пошуках до 8 кілометрів.
Пан Микола вважає добрим взятком з вулика, коли викачує 15 кілограмів. І мед з нашої території за лікувальними властивостями кращий, аніж зі східного регіону. Він називається поліфлорним, тобто в ньому присутні багато компонентів.
Мед, що продається в павільйоні овочевого ринку, є в основному монофлорним, тобто зібраний у певний період цвітіння певної культури у центрі чи сході країни ( соняшник, гречка ). Ті, хто стоять на ринку, їдуть у ці регіони, скуповують цей мед за значно нижчою ціною, а тут вже перепродають.
Пан Микола якість меду радить визначати в лабораторії. Якщо його вологість перевищує 20%, він неякісний і буде бродити. Це можна спостерігати і на око. Якщо його наливати в посудину, то він буде литись цівкою. Якщо мед стелиться в посудині, то це хороший мед.
У зимовий період мед кристалізується, один крупно, інший, наприклад, з акації, дрібно. Мед не кристалізований – низької якості. До речі, мед з акації ніжний на смак, він не тече на язику, однак призначений для лікування запальних процесів повік та очей.
На базарах часто пропонують розігрітий мед. Мед застигає в посудині, а щоб його розкласти в банки – розігрівають. В той час, його лікувальні властивості втрачаються.
— Слід знати, — зазначає Микола Джигар, — що мед можна розігрівати на пару при температурі не вище 40 градусів, і коли чай пити з медом, то температура води повинна бути такою ж. Лише тоді збережуться всі лікувальні властивості меду.
На жаль, нині галузь медицини, що пов’язана з продуктами бджільництва, апітерапія, несправедливо забута. Пасічники сьогодні займаються бджільництвом для своїх потреб та збуту своєї продукції на базарах. І прикро, що значна кількість відходів бджільництва, яка б згодилося у медицині, не використовується.
Хоча відрадно те, що вже два роки існує державна підтримка бджільництва, згідно з якою виділяється по 8 гривень на кожну бджолину сім’ю. У 2005 році на виконання цієї програми у Здолбунівському районі виділено 2170 гривень.
Микола Джигар гадає, що ці перші кроки є передумовою планової підтримки держави у Рік села з відродження бджільництва.
Валентина КУХАРЧУК,
Здолбунів.