На Закарпатті нелюд вирізав усю свою сім’ю

Справді «чорною» видалася минула середа для родини Р., яка мешкає в одному з будинків на вул. Партизанській у райцентрі Свалява Закарпатської області. Під вечір того дня зазвичай тиха вулиця нагадувала розбурханий вулик. Сюди збігалися люди, лунали пронизливі крики і плач. Невдовзі одна за одною під’їхали міліцейські машини. Річ у тім, що в оселі виявили вбитими 46-річного господаря Михайла, його 40-річну дружину Анжеліку та їхню семирічну доньку Моніку...
Про це повідомляє ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області.

Свалява – досить спокійне місто у криміногенному плані. Сюди залюбки приїжджають відпочити з інших регіонів області та України. Тому звістка про жахливу подію стала неочікуваною і майже сенсаційною.

Сімейство Р. нічим особливим не вирізнялося з-поміж інших жителів цього населеного пункту. Подружжя працювало в ресторані одного з місцевих санаторіїв, виховувало двох дітей: 20-річного Івана та семирічну Моніку. Проживали в будинку, зведеному колись Анжелиними батьками, які свого часу розлучилися, а будинок розділили навпіл. Батько потім мешкав в одній половині, а коли помер, там оселилися його родичі. Анжела проживала з матір’ю. Ненька згодом вдруге вийшла заміж і переїхала з вітчимом в його помешкання. Так півбудинку залишилося доньці та її сім’ї. У вітчима склалися добрі стосунки з прийомною дочкою. До внуків ставився мов до рідних. Мав старий навіть ключ від обійстя, настільки йому довіряли. Часто бували один в одного або спілкувалися по телефону...

У середу зранку вітчим також зателефонував, однак трубку ніхто не брав. Чоловік припустив, що це через несправність на лінії. Своїми припущеннями поділився з дружиною. Тому особливої уваги на це не звернули, бо зв’язок часто давав збої. Однак післяобідньої пори до старих зателефонувала родичка, яка працює разом з донькою, і повідомила, що Анжела чомусь не вийшла на роботу. Жінка розповіла, що телефонувала їй, ходила до неї додому, але двері були зачинені і ніхто не відповідав.

Після цих слів вітчим сам подався на вулицю Партизанську. Та і йому ніхто не відчинив двері, а свій ключ від помешкання чоловік забув взяти. Правда, звернув увагу, що свині «співають» так голосно, нібито їх зранку не годували. Подався додому по ключ. Звідти з дружиною вже приїхали на таксі. «Та що могло статися, ворогів вони не мали, в афери не встрявали...», -- дорогою заспокоювали одне одного. Однак, коли відчинили вхідні двері та зайшли всередину, світ одразу перевернувся з ніг на голову. Мов якимось невимовним пекучим вогнем, пронизав біль материнське серце. Сердешна зойкнула, в очах потемніло... У кімнаті вкупі непорушно лежали закривавлені тіла доньки, зятя, а поруч -- маленької внучки! Невдовзі збіглися сусіди, викликали «швидку», інформували міліцію. Однак медикам залишалося хіба що констатувати смерть усіх трьох...

Тривожне повідомлення одразу підняло на ноги не тільки весь особовий склад свалявської міліції на чолі з начальником цього райвідділу Василем Сверловичем. Сюди прибули начальник ГУМВС області Павло Кононенко та прокурор Закарпатської області Юрій Бенца. Невдовзі на місце пригоди прибули також перший заступник начальника обласної міліції Василь Русин, заступник по слідству Микола Піняшко, начальник управління карного розшуку Володимир Шелепець та найдосвідченіші співробітники цього підрозділу й інших оперативних служб, працівники слідства та прокуратури. Приєдналися і кінологи зі службовими собаками. Групу експертів очолював заступник начальника НДЕКЦ при ГУМВС Олександр Дашковський. Здійснювали огляд тіл загиблих та вивчали сліди насильства судмедексперти. Тим часом інші правоохоронці опитували сусідів і родичів, які могли повідомити якусь важливу інформацію.

У кого піднялася рука на подружжя та їхню доньку? Великих статків ці люди не мали, отож мотив убивства задля наживи відпав відразу. Ніби ні з ким не ворогували, між собою не скандалили, із сусідами не конфліктували. Але стоп: де ж син? На його відсутність найперше і звернули увагу розшуковики. Невдовзі судмедексперти дали заключення: жахлива драма розігралася десь попівночі. Сина сусіди звечора бачили вдома, тому саме він зміг би пролити світло на криваві події. Однак Івана ніде не було. Хтось припустив: чи, бува, не він винен у скоєному ? Але хіба піднялася б рука сина на батьків та рідну сестру? До того ж, на зріст юнак невисокий, худорлявий, кілограмів 50 ваги всього...

Отож, поки на місці працювали експерти та слідчі, оперативники, дільничні міліціонери та кінологи зі своїми чотириногими помічниками, тривали пошуки юнака. Майже цілу ніч шукали хлопця і тільки вдосвіта його знайшли в одному з урочищ на околиці Сваляви. Геть мокрий, озлоблений, з переляком в очах постав Іван перед правоохоронцями. Спершу молодик гаряче заперечував свою причетність до скоєння злочину. Далі, скоріш за все, докори сумління змусили його розповісти правду.

Як зізнався затриманий, спершу буцімто під час суперечки з батьком кілька разів ударив того ножем. Коли ж на допомогу кинулася мати, «порішив» і її. Не пошкодував навіть сестричку, яка з переляку стала кричати. Потім на ключ зачинив за собою вхідні двері. Майже добу у негоду блукав лісами й узгір’ями, переховувався у рівчаках та потічках.

У затриманого вилучили мобільний телефон, золоту каблучку та ланцюжок, які нелюд викрав у мами. Іванові ще доведеться пройти психіатричну експертизу, яка визначить його осудність. А от бабуся від пережитого у стані коми вже потрапила в лікарню. Отак в одну мить кривавим розчерком ножа було розбито життя щасливої свалявської родини...