Крок до зірок

Разом із всіма формами одягу, форма взуття поступово змінювалась у всі часи й у всіх народів, які населяють землю. І хоча ремісники, солдати й люди Древнього Єгипту, які не належали до вищого прошарку суспільства, ходили босоніж, представники так званої знаті із задоволенням носили сандалі, зроблені з пальмового листя чи папірусу. А високопоставлені єгиптянки крім „модних” босоніжок підкреслювали красу своїх ніжок золотими браслетами, прикрашеними кольоровою емаллю.

В свою чергу, древні євреї носили взуття зі шкіри, шерсті або дерева, а також дотримувалися певного етикету, наприклад, роззувалися в оселях під час жалоби чи в присутності гостя, якому хотіли виказати свою повагу. А от воїнам можна тільки поспівчувати – спробуйте пройти кільканадцять миль у залізному або мідному взутті. За такого „комфорту” прокинеться не тільки бойовий дух!

До речі, вже в ті часи в Греції шанували червоний колір – на глиняних фігурках із Танагри, знайдених під час розкопок, були зображені червоні чобітки.

Римляни мали справжній культ взуття — сенатори носили чорні сандалі заввишки до кісточки, а наколінники прикрашали срібним або золотим зображенням місяця. В жіночому взутті переважав білий колір, однак прекрасна стать не гребувала рожевим, червоним та жовтими черевичками, які, крім того, щедро прикрашалися вишивкою й перлинами, що позначалося на ціні й тим самим свідчило про статус власниці. За часів імператорів взуття оздоблювалось золотом, сріблом і дорогоцінним камінням. При цьому найменша деталь відігравала певну роль —за словами істориків, сенатори кріпили сандалі чотирма ремінцями, плебеї — одним. При цьому бідний клас населення носив просте дерев’яне взуття, яке також одягалося на засуджених за батьковбивство.

ХIV століття відзнічалося своєрідною утопією – згідно з тогочасними модними тенденціями, пересічні дворяни носили черевики на півтора розміра більше ступні, барони — на два, а представники князівської родини — на три. Щоправда, носок такого модного взуття доводилося підв’язувати, аби не падати під час ходи й поклонів.

У Європі вміння гарно й елегантно носити взуття вважалося хорошим смаком. Французький король Філіп IV навіть видав закон, яким постановив, що всі принци королівської крові можуть носити черевики із носком будь-якої довжини, загнутим вгору (такі собі сучасні „казаки”). Модники, які процвітали у всі віки у всіх країнах, для більшої ефективнисті чіпляли на кінчик носка невеличкий дзвоник, забезпечуючи себе увагою на всі 100%.

Однак такі привілеї дозволялися далеко не кожному — для дворян довжина носка черевиків обмежувалася двома футами (тобто не більше 60 см), для звичайного міського населення — не більше 30 см. За таких умов переплутати вельможу з міщанином було практично неможливо, хіба що незрячий в темну пору доби міг недобачити якихось півметра.

Епоха Просвітництва мала титанічний вплив на людство, відповідно, змінилася і мода на взуття. З середини ХІХ ст. шовкові черевички поступилися більш зручним шкіряним чобіткам. Родзинками того періоду вважалися напівчобітки на підборі середньої висоти з хутряним оздобленням верхнього краю.

Новаторство нашого століття торкнулося не тільки форми й матеріалу взуття — нині для того, аби придбати зручну пару босоніжок до будь-якого претензійного гардеробу, зовсім не обов’язково, щоб у ваших жилах текла блакитна кров.

Наталія ДЕМЕДЮК

Рівне