Зізнаюсь, свого часу „зіпсував” кар’єру пану Анатолію. Бригадир із Головниці всіма параметрами підходив на посаду голови сільради. Молодий комуніст, закінчив технікум, орденоносець, шанована в господарстві людина. Коли на засіданні бюро райкому партії обговорювали його кандидатуру голови, мій виступ виявився вирішальним. Міркував так: не знати, яким чиновником буде Корестянець, та гарного керівника овочників утратимо. Ото навіть всесильний перший секретар райкому партії погодився із думкою більшості членів бюро. І тоді, і пізніше про головницьких городників відгукувалися кореччани з повагою: 15 років небайдужа людина очолювала підрозділ, впроваджувала новинки в галузі.І це не просто слова. Нині про минулі здобутки головничан згадують із ностальгією. Правда, сам Анатолій Іванович не покинув улюбленої справи, більше того, досяг великих успіхів у селекції та репродукції. Зокрема, у насіннєвий картоплі.
Створив пан Анатолій у селі овочевий полігон.
Дипломований агроном на присадибній ділянці сміливо впроваджує новинки з дослідних лабораторій і плодорозсадників. Після участі в науково-практичному міжнародному семінарі “Інтенсивні технологій в садівництві”, що відбувся в Уманській сільськогосподарській академії, вирішив собі (за прикладом голандців) організувати родинне садове господарство. Уклав угоду з ректором інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук Костянтином Яковенком про створення в рідному селі Головниці (на базі власного господарства) полігону для вирощування основних районованих сортів овочевих і баштанних культур. ВНЗ надав ентузіасту для вирощуванню насіння столової моркви “Альбона”, супернової редьки, “Лобо лебідка”, пізньоїх капусти “Ярославна”, кабачків “Онол”, кавуна “Чорногорець”, солодкого перцю “Голубок” і “Дружас”, огірків “Джерело” – всього 15 видів городини. Науковці ретельно вивчили практичні рекомендації нашого земляка, аби використати їх при поширенні виробництва цих культур у західноукраїнському регіоні. Сам ентузіаст досяг великих врожаїв томатів і огірків, перцю та картоплі. То були перші кроки в напрямку селекції та репродукції культур, без яких важко уявити обідній стіл мешканців області.
Після Умані пан Анатолій побував у Польщі, де садівництво за останнє десятиліття набуло бурхливого розвитку та вийшло на європейський ринок експорту. “Революцію” було здійснено завдяки запозиченому в голандців досвіду створення інтенсивних скоростиглих сортів, організації масових родинних садівничих господарств із земельною площею 4-10 гектарів. Землі під сади взяли в оренду, держава допомагає довготерміновими низьковідсотковими кредитами. Типове рослинне садівництво, як правило, ведеться силами сім’ї, на збирання врожаю залучають людей зі сторони. На ринку Рівненщини продають польські яблука, великі, якісні та дорогі. На жаль, українці не можуть бути сусідам конкурентами. Ще донедавна наші земляки вирощували 4 мільйони тонн садовини, у 1998 році планка опустилась до 1,6 мільйона тонн, а нині – ще нижче. Зникли, приміром, сади в Зорі, Горбакові, Яринівці, Користі. Нічого не роблять на консервацію та сушку в області.
Головницький фермер не може змиритись, що у нас на ринку переважає завезена, чужа годовина. І робить все, аби змінити таке становище. Недарма односельці звуть його “Мічуріном”. Бо такі сорти плодових і декоративних дерев та кущів, як у пана Анатолія не часто зустрінете. Досягнув цього він завдяки щепленням, а також сумлінній праці. Так, серед яблунь освоїв “Донешти”, “Квінті” (літні сорти), “Слава Переможцям”, “Теремок” (осінні), “Айдаресу”, “Аскольд”, “Гала Маст”, “Едера”, “Росавка”, “Скіфське золото”, “Флорійка”, “Фродом” (зимові сорти). А ще “привчив” гігантську малину великоплідну смородину, ожину без колючок.
Головничанин може запропонувати вам 11 сортів груш, 5 – персиків, 12 сортів черешні та 4 – вишні. В широкому асортименті також порічки, агрус, виноград, ожина. А ще рідкісні на Україні культури, зокрема, сакура та айва японські, ялівець козячий, енеутеракок, фундук “Шедевр”. На одному гектарі вирощує пан Анатолій сотні саджанців плодових дерев. Посадковим матеріалом він ділиться на обласних та республіканських виставках-продажах, ринках нашої та сусідніх областей.
Новинок у активі Анатолія Користятинця чимало. Так, серед восьми сортів смородини особливою є “Київська мрія”. Один кущ її дає піввідра ягід. Сорт цей вивели в Інституті садівництва України. Рослина не вражається бруньковим кліщем, борошною росою. Ентузіаст мріє поширити сорт у області. Згадаємо також про 70-кілограмовий гарбуз американської селекції “Титан”. Насіння дістав теж у вищезгаданому вузі. Культури ці з високим вмістом цукру і каротину, невибагливі у догляді, можуть “піддатись” будь-якому хліборобові-ентузіасту.
Найбільш пан Анатолій гордиться диво-картоплею.
Прикро, коли власники дачних і присадибних ділянок восени із землі, на якій тяжко працювали, вибирають “горіхи”, а то й “гниляки”. Пан Користятинець має в середньому 500 центнерів бульби із гектара. А сорт “Беллароса” видає до 600 центнерів. І такий врожай “другого хліба” – результат поєднання зусиль роботящих рук і мудрої голови. Суперелітний насіннєвий матеріал брав у Науково-дослідному інституті картоплярства, а вирощував культуру за власною технологією. Фермер переконаний: щедрість віддачі поля залежить від насамперед, рівня знань його власника. Сам бачив, як у Новоград-Волинську головничанин продавав картоплю сорту “Пікассо”, кожна з бульб важила 800-850 грам (до пари йому і сорт “Белларосса”). Та й сорти “Бернадетр”, “Скарб” і “Ліщина” щедрі на врожай: під одним кущем виростає 15-18 бульб.
Детально розповідати про технологію вирощування “другого хліба” не будемо, скажу лише, що вона суттєво різниться від традиційної. Частково запозичена в голандців, до іншого фермер дійшов сам упродовж десяти років. Ось головні “штрихи” його набутку. Восени поле заправляють органікою або сидератами (олійна редька, гірчиця, суниця). Гній потрібно вносити вологим. Весною дати полю комплексні добрива (амофоска, ніторамофоска). Картоплю варто проростити в першій половині березня, і чим раніше висадите, тим краще. Посівматеріал обробляти краще препаратом “Престиж”, це допоможе позбутись колорадських жуків та дротяників. Картоплю висажувати неглибоко, аби швидше проросла, а підготувати сходи варто чотири рази, що дає кілька переваг (знищуються бур’яни, личинки колорадського жука, рятуємо таким чином від повторних заморозків). Ширина між рядків має сягати 75-80 сантиметрів. Це сприяє нагортанню високого гребня і дозволяє отримати рослинам більше сонячної енергії. Технологію цю не важко запам’ятати.
Анатолій Коростятинець регулярно поновлює сорти. Так, має “Віринею”і “Дубравку”, що не вражаються фітофторою, а також німецькі сорти, похідні від “Адрети”, що мають високі якості. А ще є білоруський сорт “Довіра”, голандський “Тера голд”, наш вітчизняний “Довіра” – загалом пан Анатолій вирощує 30-40 елітних сортів насіннєвої картоплі, яка вражає розмірами бульб і вмістом крохмалю. Її належно оцінили учасники обласного сільського господарського ярмарку в Рівному.
Принагідно зауважу, що до продукції, виставленої Користтятинцем, одразу сформувалась” довга черга. Одні цікавились новими сортами порічок і агрусу, інші - купували щепи груш (були виставлені 10 сортів), ще треті розпитували, як вирощувати фундук. Господар терпляче відповідав на питання, давав конкретні поради. І кожному бажаючому вручав довідниковий матеріал.
Вирощує пан Анатолій також квіти, займається бджільництвом.
Впродовж декількох років у райгазеті “Вісті Кореччини” була популярною рубрика “Школа Користятинця”, у якій розповідалося про таємниці особливого вирощування квітів. А поділитись досвідченому господарю було чим. Бо, скажімо, серед троянд розводить чайно-гібридні, бордюрні, кущові, плечисті. Ось деякі назви: “Версілія”, “Рафаела”, “Лас Вегас”... Диво-цариця квітів вимагає догляду, зокрема правильного обрізування. Пан Анатолій охоче ділиться, як проводити основне, весняне обрізування, аби сформувати кущі, досягти рясного квітування, збільшення розміру квіток, літнє, щоб посилити квітування, і останнє перед укриттям на зиму троянд. До речі, найефективніший спосіб укриття - повітряно-сухий, коли використовують опале горіхове листя, торф і сипец сухого перегною.
Досвідчений квітникар навчився вирощувати лілії з лусочок цибулини. На грядці в нього – розмаїття квітів: білих, жовтих, бордових, помаранчевих, чорних всього 15 різновидів лілій. Позаяк цибулина дає лише одне стебло, він почав шукати альтернативу невигідній технології. І в спеціальній літературі знайшов відповідь, як із однієї цибулини отримати півсотні саджанців. Варто обламати лусочки, загорнути на зиму вологим мохом, зберігати їх у поліетиленовому мішечку при температурі 25 градусів. Кожна лусочка дала садовий матеріал. Його садовод розмістив у неглибокі борозенки, де він вкоренився, швидко підріс. А тепер уявіть економію, коли за два сезони з десяти цибулин можна отримати цілу плантацію до півтори тисячі квіток! Фермер планує в теплиці вирощувати під плівкою однолітні саджанці, що прискорить їх розвиток. До речі, теплицу из поликарбоната купить можна на сайті.
Згадаємо ще одне захоплення нашого героя. Свого часу в СВК “Головницьке” працював пасічником і зараз тримає бджолині сім’ї. Цікавить його питання “Що потрібно крилатим трудівницям, аби давали більше меду?” Виявляється, продуктивність їх, насамперед, залежить від житлових умов. Коли в інших пасічників у вуликах-лежаках у травні вітряно, а їх мешканці жадібно жебрають підгодівлю, то у фермера є вже повний корпус меду. Пан Анатолій користується альпійськими вушками, винайденими Роже де Лоном, що за своїми зручностями нагадують природне бджолине житло. Користятинець змайстрував їх сам, довівши кілька власних “но-хау”, що позитивно вплинуло на віддачу бджолосімей. А основу альпійського вулика позичив у приморському місті Первомайськ. Вдосконалений головничанином “будиночок” дозволяє при мінімальних затратах отримувати високу врожайність. Власне, до цого й прагнув підприємливий земляк.
І теоретик і практик
Завдяки господарським зусиллям ентузіаста частково вдовольняються запити земляків на саджанці плодових і декоративних дерев, кущів, елітних сортів насіння картоплі, овочів. За успіхи, досягнуті в фермерстві, минулого року йому було присвоєно високе звання Заслуженого працівника сільського господарства України. А який же герой наш як людина? Комунікабельний, готовий завжди допомогти бажаючим у вирішенні проблем садівництва чи овочівництва. Особистий час відходить на задній план, коли йдеться про улюблену селекційну справу. Головницький “фанат” своєї справи (односельці кличуть його “вертольотом”), активно співпрацює з інститутом садівництва УААН, Львівською науково-дослідною станцією, Уманською аграрною академією. Він постійно їздить по садівні матеріали не лише в сусідні області, але й у віддалені регіони, зокрема в Кіровоград, Брянську область, Краснодарський край, Самохвальовичі, що під Мінськом. І привозить звідти нові сорти різних культур, ділиться побаченим і почутим із земляками. Адже селекціонер прагне розширити асортимент саджанців і насіння, аби бажаючі могли долучитися до нового в садівництві та городництві. Має бажання пан Анатолій випустити брошурку про вирощування картоплі за власною методикою.
Варто згадати і про міцні “тили” неординарного господаря, завдяки якому маємо такі відрадні результати. Першим помічником у всіх починаннях є дружина, пані Марія, кооператор по професії. Подружжя вивело в люди трійко дітей. Володя став священнослужителем, має парафію на Житомирщині, Ольга отримала диплом бухгалтера, а наймолодша Тетяна займається бізнесом. Уже п’ятьом онукам радіють у родині.
Матеріал вийшов чималим, проте не варто шкодувати газетної площі, коли йдеться про такі неординарні постаті, які сповідують правило: “Теорія мертва, а дерево практики вічно зелене”. Принаймні, тепер читачі розуміють, чому я не шкодую, коли свого часу допоміг “зіпсувати” кар’єру дипломованому спеціалісту. Він же вдало поєднав у собі теоретика і практика сільського господарства – недарма до нього йдуть вчитись небайдужі до рідної природи. Сам Анатолій Користятинець вважає, що досягнуте – не межа, а живе надіями на ще кращі результати.
Василь ЯНОШІ,
Корецький район.
