Допоможіть фермеру стати на ноги

П’ятнадцять років тому Дубенська міська рада виділила Павлюкам 33 гектари поблизу Ікви. Пан Юрій гадав отримати наділ із правом успадкування, тому пішов на певні витрати в облагородженні пасовиська. Та в акті записано: «надається земля з правом на користування». Відтак фермера не полишає тривога: а що, як заберуть у нього землю, скажімо, під забудову? Геодезисти, які складали знімки наділу (він є найнижчим у градації кадасту) не приховували свого здивування:

— Гіршого поля вам не могли виділити?

До того ж під’їзди до наділу нікудишні. Тому мусить фермер чекати, доки сусіди не заберуть урожаю. Тим часом його зерно осипається, його знищують птахи. Бідкався пан Юрій, що хтось «розкурочив» водокачку, через що підтоплюється частина поля. Звертавсь до влади, у спілку фермерів, аби допомогли зарадити біді, але там недвозначно натякали, що це, мовляв, його власні клопоти.

— Як і колись, господар не вільний у своїх діях, не може збільшувати виробництво продукції, — бідкається пан Юрій. — Тримав 11 корів, 17 голів ВРХ, 64 вівці, 7 коней. Але через неподобства на ринку збуту звів до мінімуму поголів’я худоби, відмовився від овець. Можу виручити за кілограм яловичини 4,5 гривні, 24 копійки за кілограм живої ваги баранини (сотні кілограмів нікому не потрібної шерсті закопав). То коли я назбираю 4,5 тисячі доларів на малий комбайн чи тракторець?

— Щодо кредитів, — розмірковує співрозмовник, — з преси дізнався, що для АПК цьогоріч виділено 17-18 мільярдів гривень. Тим часом у банках воліють мати справу з колишніми колгоспами, що можуть щось закласти під заставу. А не з фермерами, у яких нічого немає. Та й брати кредити під 18 відсотків річних — невигідно. А щоб взяти гроші, потрібно зібрати і подати в банк майже 60 довідок.

Юрій Павлюк вважає, що має бути диференційований підхід до тих, хто господарює на землі. Не можна, на його думку, під одну гребінку всіх «чесати»: вчорашнього голову колгоспу, якому гарні поля дістались, техніка, який на чолі фермерського господарства не бідує, і селянина, котрий починає з «нуля» і дає лад ледь не 7-10 гектарам, умиваючись сьомим потом.

— Докучає фермерам і непродумана звітність, — каже єдиний у Дубному фермер. — Щомісяця до 20 числа рапортуй про прибутки, скільки коштів витратив і як ними розпорядився. Та які кошти, скажімо, в січні-березні? У «верхах» забувають, що мають справу не з економістами, а із рядовими селянами. Добре було б, якби користувачі земленаділів до 50 гектарів складали звіт раз-двічі на рік. До речі, не вперше про це йде мова.

Цікавлюсь, чи відчув працьовитий земляк бодай якесь полегшення чи допомогу від держави року, що проголошений роком села.

— Крім голих слів та обіцянок від «верху» до «низу» село більше ні на що не розжилось, — махнув рукою фермер. — Скільки мовлено на різних рівнях про ціни, а нічого не змінилось: пальне, техніка постійно дорожчають, а закупівельна ціна на тваринницьку та рослинницьку продукцію падає. Я вже згадував, що звів нанівець вівці. Зараз маю для реалізації кілька півтонних бичків та не можу вигідно їх реалізувати. А загалом торік наша фермерська сім’я (а разом із главою її працюють дружина, два сини із невістками, дві доньки) спрацювала «так на так». Сподіваюсь, що цього року не ввійдемо до 36 відсотків збиткових господарств області. Ви запитували про підтримку держави. Торік придивився до болота, надумав облагодити під ставок. Натякнув у райуправлінні сільського господарства про допомогу — там на мене подивились як на чудного романтика.

За своєю вдачею цей невисокий чорнявий 54-річний чоловік — прагматик. Під час фермерства він і агроном, і ветлікар, і економіст. Давно порахував, що тваринництво при сучасних цінах — збиткове, вигідно займатись овочами, картоплею. Але полю потрібна органіка, та де її візьмеш, якщо в хліві не буде хвоста. Були б стабільними ціни не витрачали б на ринку дружина пані Марія, дочки Ольга та Іванка дорогоцінного часу, не слухав би голова сім’ї знущальне від перекупників: «Куди ти дінешся? Не сьогодні-завтра таки віддасиш бичка».

Зрозумів, що поки що не зневірився у своїх намірах і діях Юрій Павлюк. Та дуже бажає, аби допомогли фермеру встати з колін, підсобили йому нелегку справу. Тоді зросте число землелюбів навіть у райцентрі.

Василь ЯНОШІ

Дубно