Три жовті троянди

— Аллочко! Вітаю тебе, щастя тобі у сімейному житті!

Ця банальна фраза вже встигла набриднути, невже не можна вигадати чогось нового, свіжого. Всі вітають однаково — нудно. Боже, як я втомилась.

— Алло, я не знаю, що тобі побажати, просто все замість слів скажуть квіти.

Це була Іра, найкраща подруга. Вона завжди допомагала, підтримувала у важку хвилину, завжди з’являлась саме тоді, коли була найбільш потрібна. Іра завжди знала, що потрібно сказати, зробити, що слід подарувати. От і сьогодні вона піднесла три великі, ніжно-жовті, троянди, улюблені квіти Алли. Алла ніколи не вірила, що жовтий — це колір розлуки, для неї це був колір сонця, тепла, радості, життя, не вірила до того дня... рівно два роки тому.

Сергій з’явився в її житті якось несподівано, тоді коли вона зовсім нічого вже не чекала від своєї лихої долі. Він був не такий як усі, кого вона знала раніше, він був уособленням її мрій: стрункий, темноволосий, із зеленими очима і хорошими манерами. Ні, у нього були і недоліки, але ніхто їх не помічав. Він оточив її ніжністю і коханням, він був готовий виконати всі її бажання, бо справді її кохав. І Алла відразу його покохала, вона віддала йому своє серце і душу. Їм заздрили друзі і просто перехожі, дивлячись на двох закоханих, що проходили повз них. Все було наче у казці. Вони збирались невдовзі одружитись...

Того дня вони мали визначити остаточний день весілля. Але Сергій запізнився, він приїхав лише о десятій вечора і в знак вибачення подарував їй три жовті троянди. Чи це хвилювання через весілля, чи поганий настрій, зіпсований дощем, який лив цілий день, але запізнення Сергія розізлило Аллу... Потім дівчина багато разів згадувала свою сварку, і їй здавалося, що це вона у всьому винна. Перед тим як піти, Сергій сказав:

— Алло, що б не сталося, я тебе кохатиму завжди.

У відповідь вона лише відвернулася. Через півгодини по від’їзді Сергія — а він завжди приїздив до неї на власному автомобілі — враз наче облило водою, їй стало погано й з’явилось відчуття, ніби усередині щось обірвалось. Аллі стало страшно. Невдовзі в кімнаті задзвонив телефон. Від звуку дзвінка їй стало ще гірше. Вона підійшла і тремтячими руками потяглась до слухавки, але відразу ж зупинилась. Здалося, що, піднявши слухавку, вона натисне на спусковий гачок автомата, який вистрелить їй прямо в серце і вб’є. Але хтось уперто продовжував телефонувати. Алла взяла слухавку. Вона почула голос мами Сергія, яка говорила крізь сльози. Вона повідомила, що Сергій у лікарні і що Алла повинна негайно приїхати. Аллі здалось, що це страшний сон, що їй варто прокинутись і все буде добре, як і раніше. Бліда як крейда, Алла з’явилась у лікарні. Вона не пам’ятала як вийшла із дому, як приїхала сюди, але приїхала вона надто пізно. Сергій уже помер. Потім тато Сергія розповів, що сталося того вечора. Було темно і лив сильний дощ. Сергій майже доїхав додому, як раптом якийсь п’яний на шаленій швидкості вилетів назустріч. Сергій намагався уникнути зіткнення, але нічого не вдалося і в нього із усією силою вдарилася інша машина. Автомобіль Сергія перекинуло догори. Поблизу проїжджало таксі, водій викликав швидку, але Сергія привезли в лікарню в критичному стані і вже нічим не можна було зарадити. Коли приїхали батьки він помер... Алла звинувачувала в його загибелі себе: якби вони не посварилися, якби вона була терплячішою, якби... та найбільш гнітило її те, що не встигла попросити пробачення в Сергія. Через день його поховали. Алла принесла дві жовті троянди, відразу з кладовища її відвезли до лікарні. Дівчина не хотіла жити, їй було байдуже, частина її померла.

Стас був її другом ще зі школи, і коли загинув Сергій, юнак був поруч. Мама постійно повторювала, що життя триває, що поруч із Аллою є такий хороший хлопець. Алла довго опиралась, але врешті погодилась. І от сьогодні вона стала законною дружиною Стаса. Він був щасливим, а вона... Вона просто вирішила скоритись долі. Враз Аллі здалося, що хтось ніби підійшов до неї і поклав руку на плече, та обернувшись, вона нікого не побачила. Цей дотик був таким знайомим і їй стало тепло і затишно, захотілось, щоб це весілля якнайшвидше закінчилося.

Знову дощ. Алла їхала зі Стасом додому. Нарешті шалене і виснажливе весілля скінчилось. Ну і день! Стас був за кермом автомобіля, Алла вирішила зняти кляті туфлі. Раптом у переднє скло автомобіля вдарило яскраве світло, Алла не встигла отямитись, як з її боку в їхню машину вдарилась інша, протягши їх ще метрів із десять і поїхавши з місця пригоди. Стас нарешті впоравшись із кермом, зупинився. Він кинувся витягати Аллу. На білій сукні червоніли червоні плями крові, немов троянди, які розквітали на очах, та обличчя було на диво спокійне. Аллі раптом стало так добре, їй здалось що якісь темні хвилі річки підхопили її і несуть кудись.І тут вона побачила Сергія, він ніби зустрічав її, а в руках у нього були три великі ніжно-жовті троянди.

— Я прийшов по тебе, я кохаю тебе. Сергій простягнув їй квіти, і вона взяла їх. Алла знала, що тепер вона щаслива, і буде щасливою вічно. Жовтий — не обов’язково колір розлуки, іноді це колір вічності.

Тетяна МАРЧУК

Рівне