Вже не в перше увага всього світу прикута до подій в Україні, чи навколо її. Адже російські імперські шизофренічні амбіції час від часу про себе нагадують від часів розпаду Київської Русі і до сьогодні. Але це, на жаль, не єдина проблема нашої держави. Україна мала також внутрішні міжусобні чвари, які великий історик України, Президент УНР Михайло Грушевський досить влучно назвав - «хронічною хворобою українських політиків».
Такі часи показують суть кожної людини, особливо публічної. З чудовою промовою на днях виступив Президент України Володимир Зеленський до українців, закликавши зберігати мир і спокій, які подекуди розшатували штучно та накручено, особливо ЗМІ (звичайно не усі, а тим, кому підходить назва – «жовта преса»).
Так, можна було спостерігати в одному ж і тому інтернетвиданні за одну годину досить суперечливу інформацію відносно одного ж і того питання. Фейкові новини, які щораз відчутніше вплітаються в системні процеси людського буття, сьогодні стали їх невід’ємною частиною, що впливає на сучасні міжнародні відносини. «Розкачування» свідомості мас та ідеологічне «прокачування мізків» населення відбувається і традиційними методами, і за допомогою сучасних технічних засобів. Останнім часом стало популярним, впливаючи на суспільну думку населення, залякувати, нагнітати обстановку, поширювати фейки навколо російсько-українського конфліку, завдяки різноманітним каналам комунікації та передачі інформації."Я хочу звернутися не до тих, хто залишився з Україною і в Україні, а до тих, хто її покинув у цей найвідповідальніший момент. Ваша сила не у ваших грошах, не у літаках, а у громадянській позиції, яку ви можете проявити. Поверніться до своїх людей та до своєї країни, завдяки яким ви отримали свої заводи та статки. Сьогодні кожен проходить справжній тест на громадянина України. Пройдіть його гідно. Нехай всі зрозуміють, для кого Україна - дійсно Батьківщина, а для кого - просто майданчик для грошей", - сказав він. (Хотілося б ще добавити, що завдяки тому, що Україна дала їм можливість нажити ті мільйони чи мільярди – вони найперші мали б захищати її на передовій, а не за щурячим інстинктом тікати з корабля, або затаївши дихання – спостерігати – що то буде далі і чия візьме...) Бо, якщо вони не оцінили до сьогодні, що для них та для державності зробили попередні покоління, то хоча б пішли з гідністю захищати країну заради своїх статків.
Також глава держави звернувся до державних службовців і народних обранців усіх рівнів, які покинули країну або планують це зробити: "Вам народ України довірив не тільки керувати державою, а й захищати її. Це ваш прямий обов'язок в такій ситуації бути разом з українським народом". Зеленський закликав їх "протягом 24 годин повернутися".
Аналогічне звернення він висловив вдень під час брифінгу за підсумками зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцом (Olaf Scholz). Президент зазначив, що крім олігархів за кордон вилетіли "депутати різних партій". "Ми повинні надавати їм сигнал від Верховної Ради, спікера, держави. Я від себе особисто хотів би попросити, щоб впродовж 24 годин вони все ж таки повернулися в державу. Вважаю, що вони повинні повернутися. Інакше треба нам усім, як державі та керівництву, робити серйозні висновки. І повірте мені, ми їх зробимо", - сказав Зеленський.
Напередодні в ЗМІ з'явилася інформація про відліт з України чартерними рейсами українських політиків і бізнесменів. Лише 13 лютого з Києва вилетіло близько 20 чартерів і приватних літаків, писала "Українська правда".
Слід зазначити, що для України це не перший випадок і не перша ситуація, коли було видно, як на долоні: хто є хто. Якщо прослідкувати за подіями української історії, можна побачити цікаву особливість: кожен її наступний період відбувається за одним і тим самим сценарієм. Спочатку українців об'єднує певна справа чи ідея, переважно – ідея власної держави; вони починають разом її реалізовувати, при цьому творять дива й неймовірні подвиги. Але на певному етапі, коли, здавалося б, перемога вже в кишені, українці неминуче починають чубитись між собою – і враз втрачають усе.
Ця особливість української ментальності притаманна не лише політичним та державним діячам. Ми можемо спостерігати подібну картину майже всюди в політичних партіях, і в громадських організаціях, про що Михайло Грушевський зазначив - "...де два українця - там три гетьмани". Бо ще за часів Руїни - гетьмани Лівобережної України наввипередки бігали в Петербург жалітися на своїх конкурентів. Михайлу Сергійовичу належить такий вислів: "Замість того, щоб підтримувати руки одному лідеру - кожен лідер партії хоче бути першим і хоч трішки, але потриматися за оту булаву..."
Час від часу в політиці ми маємо сьогодні ті ж проблеми. Одні політики, олігархи терміново покинули Україну чартерними рейсами, інші виставляли фото на фоні Мавзолею Леніна.
Фраза Симона Петлюри "Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди" нині є досить відомою та часто згадується. І водночас значно менше з нас знають художньо-публіцистичний твір головного отамана та голови Директорії УНР "Московська воша", написаний ним незадовго до смерті. Підзаголовок дає чітке уявлення про сюжет - "Оповідання дядька Семена про те, як московські воші їдять Україну та що з тим треба робити". Справді, розповідь ведеться від імені простого чоловіка Семена, який розповідає своєму куму Лавріну про головні віхи визвольної боротьби українців. У діалозі навколо цієї розповіді співрозмовники шукають причини поразки Україні у війні з Росією та аналізують перебіг боротьби й її історичні витоки.
Сьогодні, як ніколи, згадуються вислови великих творців державної незалежності – стовпів державності на початку ХХ століття, які не вагаючись зайняли тверду і незмінну позицію щодо категоричності в питанні будь-якої співпраці з Росією, бо знали, що Росія не дасть Україні не те що незалежності, а й автономії. Степан Бандера в 50 х роках радянську владу називав не інакше, як «російський імперіалізм»- «Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Росія, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні.»(Із праці С. Бандери «Третя світова війна і визвольна боротьба. Західна концепція політичної війни з большевизмом»).
Чому Н. Махно прийшов до анархічної ідеї? Бо в роки революції та громадянської війни переконався у хаотичних несконсолідованих діях українських ведучих політичних сил першої чверті ХХ століття. «Нема партій, …а є купки шарлатанів, які во ім'я власних вигод і гострих відчуттів… знищують трудовий народ.» (Нестор Махно).
Переконана, що цей момент нашого сьогодення обов'язково увійде в підручники з історії України, як про черговий соботаж, підігравання п'ятих колонок під час чергової російської агресії.
Дякуємо усім друзям, які щиро та нелицемірно висловили свою позицію та підтримують Україну в часи загострення імперських утопічних інтриг. Cам Бог віддячить таким миротворцям, потомствам чиїм Він пошле мир, "...а тим, хто чинить війну - меч не відійде від дому таких".
Отож, шановне товариство - учімо історію, яку називають "Вчителькою життя"...Світлана Коток, історик
