Рівне:

Створення та просування сайтів

Єлисей означає - "Бог є!"

історія / археологія - релігія / Актуально 27-чер, 2023, 10:599 swet 282
«Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати за вас,
як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах, і в пустині, де ти бачив,
що Господь, Бог твій змагається за тебе. І ви будете знати, що Я Господь

Сьогодні християни вшановують пророка Ізраїлю Єлисея, про якого описано в книгах не лише в Книзі Царів, Хронік і Новому Завіті, а й в літописах Хроніках країн Сходу. Єлисей був не тільки могутнім пророк Бога в єврейській Біблії, а й безперечно історичною особою. Він найбільш відомий своїми чудесами. Єлисей замінений Ілля як головний пророк Ізраїлю, а також здійснив багато чудес силою Бога. Приклад життя цих двох пророків показує нам, як виживала і поширювалася Божа справа серед великого осередку ідолопоклонства та блудодійства.
Єлисей означає «Бог є».

Його помазав Ілля, коли він орав на полі свого батька Шафата 12 ярмами волів. Велика упряжка волів свідчить про те, що Єлисей походив із заможної родини.
Так як він бачив великі чудеса, які через Іллю робив Бог Ізраїлю, він захотів, щоб І Бог працював через нього. Перед своїм вознесінням «Ілля сказав до Єлисея: Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який в тобі, нехай буде на мені».
Єлисей був присутній при багатьох чудах, які звершив Ілля. Як відомо, Іллю переслідував нечестивий цар Ізраїлю Ахав, який підпав повністю під вплив своєї жінки – Єзавелі.
Вона успадкувала від батька деспотичну зарозумілість, непохитну наполегливість, кровожерну жорстокість і понад усе фанатичну відданість культу Астарти, жерцем якої колись був її батько. Ставши царицею ізраїльського народу, вона зневажала його релігію і вирішила насадити своє ідолопоклонство. Ахав цілком підпав під її вплив; за її наполяганням у Самарії був побудований храм і жертовник Ваала, а також влаштована діброва для оргій на честь Астарти. При дворі Єзавелі заведений був цілий штат служителів нового культу; єврейській релігії загрожувала повна загибель, якщо б на її захист не виступив пророк Ілля, боротьба якого з Єзавелю становить одну з найвражаючих сторінок біблійної історії (3Цар18 і 19). Жорстока несправедливість Єзавелі особливо проявилась у справі про виноградник Навуфея (3Цар21:1-16), але цим вона переповнила чашу своїх беззаконь: викинута з вікна, вона була розтоптана вершниками і пошматована собаками (4Цар9).
Ім'я Єзавель стало згодом синонімом всякого нечестя (Об.2:20). У релігійній протестантській пропаганді XVI століття  Єзавель порівнювали з Марією Тюдор і Катериною Медічі. Згодом це ім’я стало лише історичним.
«І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: Чи це ти, що непокоїш Ізраїля.
18 А той відказав: Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами. 19 А тепер пошли, збери до мене на гору Кармел усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо столу Єзавелі. 20 І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на гору Кармел. 21 І підійшов Ілля до всього народу й сказав: Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним! Та не відповів йому народ ані слова.
22 І сказав Ілля до народу: Я сам позостався Господній пророк, а пророків Ваалових чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. 23 І нехай дадуть нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дрова, а огню не покладуть. І я приготую одного бичка, і дам на дрова, а огню не покладу. 24 І ви покличете ім'я бога вашого, а я покличу Ім'я Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, Він Бог! І відповів той народ та й сказав: Це добре слово! 25 І сказав Ілля до Ваалових пророків: Виберіть собі одного бичка, і приготуйте перші, бо ви численніші, і покличте ім'я свого бога, і огню не покладете. 26 І взяли вони того бичка, що він дав їм, і вони приготували й кликали Ваалове ім'я від ранку й аж до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Та не було ані голосу, ані відповіді. І скакали вони біля жертівника, що зробили. 27 І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля й говорив: Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться! 28 І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров. 29 І сталося, як минувся південь, то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви, та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху... 30 І сказав Ілля до всього народу: Підійдіть до мене! І підійшов увесь народ до нього, а він поправив розбитого Господнього жертівника. 31 І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племен синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: Ізраїль буде ім'я твоє! 32 і збудував із того каміння жертівника в Ім'я Господнє, і зробив рова, площею на дві саті насіння, навколо жертівника. 33 І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дровах. 34 І він сказав: Наповніть чотири відрі води, і нехай виллють на цілопалення та на дрова. І сказав: Повторіть! І повторили. І сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє. 35 І потекла вода навколо жертівника, а також рів наповнився водою. 36 І сталося в час принесення хлібної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізнають, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. 37 Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізнає цей народ, що Ти Господь, Бог, і Ти обернеш їхнє серце назад! 38 І спав Господній огонь, та й пожер цілопалення, і дрова, і каміння, і порох, і вилизав воду, що в рові... 39 І побачили це всі люди, та й попадали на обличчя свої й говорили: Господь, Він Бог, Господь, Він Бог! 40 І сказав до них Ілля: Схопіть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече з них! І похапали їх, а Ілля звів їх до потоку Кішон, та й порізав їх... 41 І сказав Ілля до Ахава: Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу.
42 І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхів'я Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між свої коліна. 43 І сказав він до свого хлопця: Вийди, подивися в напрямі моря! І той вийшов і подивився та й сказав: Нема нічого. Та він відказав: Вернися сім раз! 44 І сталося сьомого разу, і він сказав: Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря. А він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ. 45 І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. 46 А Господня рука була на Іллі. І він оперезав свої стегна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу.
1 Царів 18:17-46
Усі подальші роки Ілля переховувався. Іллі передають новину: помер цар Ахав. Уявіть, як цей уже немолодий пророк задумливо погладжує свою сиву бороду, а перед його очима спливають події останніх десятиліть. Скільки всього довелося пережити через цього злого царя! Іллі погрожували, його переслідували, він навіть дивився у вічі смерті — і все це з волі Ахава та його дружини, цариці Єзавелі. Цар Ахав нічого не зробив, щоб завадити Єзавелі вбити багатьох пророків Бога. Через свою непогамовну жадібність Ахав з Єзавеллю організували вбивство ні в чому не винного праведного Навота та його синів. Після всіх цих подій Ілля отримав від Бога доручення оголосити вирок Ахаву і всім його спадкоємцям. І от слова Бога сповняються — Ахав помирає. Все стається саме так, як передрік Бог через пророка. (1 Царів 18:4; 21:1—26; 22:37, 38; 2 Царів 9:26).
 Багато що лишилося позаду, та Ілля розуміє, що йому і далі потрібна витривалість. Єзавель ще жива й активно схиляє до зла свою сім’ю і весь народ. На Іллю чекають нові труднощі, крім того, йому потрібно багато чого навчити свого товариша і наступника — Єлисея.
Вирок Ахазії
 Царем Ізраїля стає син Ахава та Єзавелі, Ахазія. Замість того щоб навчитись на помилках своїх батьків, він іде їхніми слідами (1 Царів 22:52). Ахазія теж поклоняється Ваалу. Ця релігія спотворює мораль людей, адже її ритуали пов’язані з храмовою проституцією і навіть принесенням у жертву малих дітей. Чи може щось змусити Ахазію змінитися і навернути свій народ до Бога, щоб люди більше не гнівили його своєю невірністю?
 Із зухвалим молодим царем стається нещасний випадок: він провалюється крізь решітку своєї верхньої кімнати і сильно калічиться. Але й за крок до смерті Ахазія все одно не звертається до Бога по допомогу. Цар відправляє посланців до ворожого філістимського міста Екрона, щоб спитати у бога Ваал-Зевува, чи є надія на одужання. Для Бога це вже занадто, і через ангела він доручає Іллі зупинити посланців. Пророк відсилає їх назад до царя із суворою звісткою: Ахазія вчинив великий гріх, повівшись так, наче в Ізраїлі немає Бога, тому Господь передрікає, що цар ніколи не встане з ліжка (2 Царів 1:2—4).
 Без тіні розкаяння Ахазія різко запитує: «Як виглядав той чоловік, який вийшов вам назустріч і передав ці слова?» Коли посланці описують простий одяг пророка, Ахазія відразу розуміє: «Це тішбеянин Ілля» (2 Царів 1:7, 8). Зверніть увагу, Іллю можна було легко впізнати по скромному, простому одягу, який свідчив про те, що він вів просте життя і зосереджувався на служінні Богові. Цим Ілля дуже відрізнявся від Ахазії і його батьків, які були жадібні до збагачення. Приклад Іллі нагадує нам про пораду Ісуса вести просте життя і зосереджувати своє око на справді важливих речах (Матвія 6:22—24).
 Охоплений жагою помсти, Ахазія посилає начальника над півсотнею з його воїнами і велить привести Іллю до себе. Побачивши пророка, «який сидів на вершині гори» a, начальник від імені царя наказує: «Зійди вниз!» Ці слова, очевидно, означають, що Іллю поведуть на страту. Тільки подумати, воїни знають, що Ілля є «чоловіком Божим», але дозволяють собі грубіянити та погрожувати йому! Ілля каже начальнику: «Якщо я Божий чоловік, то хай з неба зійде вогонь та пожере тебе і твою півсотню». І тоді Бог робить так, що з неба сходить вогонь та пожирає начальника разом з його півсотнею (2 Царів 1:9, 10). Трагічний кінець цих воїнів ясно показує, що Богу не подобається, коли його служителів зневажають і принижують (1 Хронік 16:21, 22).
 Ахазія посилає іншого начальника над півсотнею з його воїнами. Другий начальник ще більш нерозсудливий. По-перше, його нічого не навчила смерть 51 чоловіка, хоча на схилі гори ще, мабуть, лежить попіл від їхніх тіл. По-друге, він не тільки повторює зухвалі слова свого попередника, щоб Ілля зійшов вниз, але й додає: «Негайно!» Жахливе безглуздя! Він та його півсотня гине так само, як і перша група воїнів. Але вершина безглуздя — наступний вчинок царя. Затявшись на своєму, він посилає третій загін воїнів. На щастя, начальник третього загону мудріший за інших начальників. Він смиренно звертається до Іллі і благає пощадити його та його людей. Відповідаючи цьому смиренному начальникові, Ілля, як Божий чоловік, безсумнівно, наслідує милосердя Бога. Ілля слухається наказу ангела Бога і йде з цими воїнами. Прийшовши до неправедного царя, пророк повторює вирок Бога. Божі слова справджуються, і Ахазія, який царював лише два роки, помирає (2 Царів 1:11—17).
Накидка Іллі переходить до його наступника
 І ось настає час, коли Ілля має передати свої обов’язки. Виходячи з Гілгала до Бетеля, що приблизно за 11 кілометрів, Ілля просить Єлисея залишитись і не йти з ним. Однак Єлисей упевнено відповідає: «Як живий Бог і як живий ти, я не покину тебе». Коли вони приходять у Бетель, Ілля каже Єлисею, що сам піде в Єрихон (приблизно за 22 кілометри від Бетеля). Єлисей рішуче повторює те, що вже казав. Схожа розмова відбувається між ними і в Єрихоні, перед тим, як вони вирушають до Йордану (відстань до річки була близько 8 кілометрів). І знову Єлисей стоїть на своєму: він нізащо не полишить Іллю! (2 Царів 2:1—6).
 З цієї розповіді видно, що Єлисей мав важливу рису — віддану любов. Це любов, якій притаманна відданість і яка спонукує людину залишатися з тим, кого вона любить.
Єлисею вона подарувала виняткову можливість побачити останнє чудо Іллі. Підійшовши до Йордану — річки, яка подекуди глибока та має швидку течію, Ілля вдаряє по воді своєю накидкою, і вода розступається! За цим чудом спостерігають «50 пророчих синів» (2 Царів 2:7, 8). Вони, очевидно, належать до чимраз більшої групи чоловіків, яких навчають дбати про чистоту правдивого поклоніння в Ізраїлі.
 Після того як Ілля з Єлисеєм переходять Йордан, Ілля каже: «Що мені зробити для тебе, перш ніж я буду від тебе забраний?» Єлисей має тільки одне бажання: «Прошу, хай на мені буде подвійна частка твого духу» (2 Царів 2:9). Він не просить удвічі більше святого духу, що його має Ілля. Єлисей хоче отримати, образно кажучи, спадщину первонародженого сина. За Законом найстаршому сину належала найбільша, подвійна, частка спадщини, щоб він міг виконувати обов’язки голови сім’ї (Повторення Закону 21:17). Як духовний спадкоємець Іллі, Єлисей розуміє, що виконати все доручене він зможе лише тоді, коли матиме мужній дух свого наставника.
 Ілля смиренно залишає вирішення цього питання в руках Бога. Якщо Бог дозволить Єлисею побачити, як він забирає Іллю, це означатиме, що прохання Єлисея виконається. І от, коли двоє давніх друзів ідуть та розмовляють, відбувається щось дивовижне! (2 Царів 2:10, 11).
Дружба Іллі та Єлисея допомогла їм обом витримати важкі часи
Сталося так, що сирійський цар Бен-Гадад почав воювати з Ізраїлем. Але щоразу, коли він хотів напасти, пророк Єлисей попереджав ізраїльського царя про це. Так ізраїльському цареві вдавалося уникнути бою з сирійцями. Через це Бен-Гадад вирішив схопити Єлисея. Дізнавшись, що Єлисей у місті Дотан, він послав туди своє військо.
Сирійці прийшли у Дотан вночі. Зранку, коли слуга Єлисея вийшов з дому, він побачив, що навколо міста стояло велике військо. Він дуже налякався і закричав: «Єлисею, що нам робити?» Пророк відповів: «Тих, хто з нами, більше, ніж тих, хто з ними». У ту ж мить допоміг слузі побачити щось надзвичайне: на горах довкола міста було повно вогняних коней і колісниць.
У книзі Царів (2 Цар. 6) Біблія описує, як Бог забезпечує армію ангелів, що ведуть коней та вогненні колісниці для захисту пророка Єлисея та його слуги, і відкриває очі слуги, щоб він міг бачити ангельське військо, яке їх оточувало .
Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування.
9А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни! 10І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два. 11І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем? 12І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!... 13А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!
14І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто. 15А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити? 16А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними. 17І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!... 18І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом... 19І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію. 20І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!... 21І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку? 22А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п’ють, і нехай ідуть до свого пана. 23І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю. 24І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.
25І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п’ять шеклів срібла. 26І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю! 27А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила? 28І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з’їмо його сьогодні, а мого сина з’їмо взавтра. 29І зварили ми мого сина та й з’їли його... І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з’їмо його, та вона сховала свого сина. 30І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду! 31І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні! 32А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним. 33Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?
І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.
2І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш. 3І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?
4Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб’ють нас, то помремо... 5І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого! 6Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас! 7І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє! 8І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали. 9І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому! 10І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв’язувані коні та поприв’язувані осли, та намети, як вони були! 11І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому. 12І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!
13І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п’ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо. 14І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться. 15І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві. 16І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім! 17І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар. 18І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії, 19то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш. 20І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...
"А Нааман, начальник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажаний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії.
І був це муж дуже хоробрий, але прокажений.
А сирійці вийшли були ордами, і взяли до неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину, і вона услуговувала жінці Наамана.
І сказала вона до своєї пані: Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!
А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: Отак і отак говорила та дівчина, що з Ізраїлевого краю.
І сказав сирійський цар: Тож піди, а я пошлю свого листа до Ізраїлевого царя.
І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін одежі.
І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: Ось тепер, як прийде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти вилікуєш його від прокази його.
І сталося, як Ізраїлів цар перечитав цього листа, то роздер свої шати й сказав: Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його?
Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки.
І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: Нащо роздер ти шати свої?
Нехай той прийде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!
І прибув Нааман зо своїми кіньми та з колесницею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому.
І послав Єлисей до нього посла, говорячи: Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся.
І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Імя Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого…
Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод?
Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим?
І повернувся він, і пішов у гніві.
І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би?
А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся і будеш чистий!І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка.
І сталося тіло його, як тіло малого хлопця, і став він чистий!
І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь табір його.
І прийшов він, і став перед ним та й сказав: Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі!
А тепер візьми дарунка від свого раба.
Та Єлисей відказав: Як живий Господь, що стою перед лицем Його, я не візьму!
А той сильно просив його взяти, та він відмовився.
І сказав Нааман: А як ні, то нехай буде дано твоєму рабові землі, скільки понесуть два мули, бо твій раб не буде вже приносити цілопалення та жертву іншим богам, а тільки Господеві!
Тільки оцю річ нехай простить Господь твоєму рабові: коли мій пан прийде до Ріммонового дому, щоб там поклонятися, і опиратиметься на мою руку, то й я схилюся в Ріммоновім домі.
Коли я кланятимуся в Ріммоновім домі, то нехай простить Господь твоєму рабові цю річ!
А той відказав: Іди з миром!
І відійшов від нього на невелику відстань.
І сказав Ґехазі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: Ось мій пан стримав цього сиріянина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс.
Як живий Господь, побіжу за ним і візьму щось від нього!…
І погнався Ґехазі за Нааманом.
І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: Чи все гаразд?
А той відказав: Гаразд!
Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшла до мене з Єфремових гір двоє юнаків, пророчі сини.
Дай їм талант срібла та дві зміні одежі!
А Нааман відказав: Будь ласкав, візьми два таланти!
І він упрошував його.
І зав?язав він два таланти срібла в дві торбі, та дві зміні одежі, і дав своїм слугам, а вони понесли перед ним.
І прийшов він до згіря, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли.
А він прийшов та й став перед паном своїм.
І сказав до нього Єлисей: Звідки ти, Ґехазі?
А той відказав: Нікуди не ходив твій раб, ані туди, ані сюди…
І сказав Єлисей до нього: Чи моє серце не ходило з тобою, коли обернувся той муж зо свого воза назустріч тобі?
Чи час брати срібло та брати одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну та худобу велику, і рабів, і невільниць?
Тож Нааманова проказа нехай приліпиться до тебе та до насіння твого навіки!
І той вийшов від нього прокажений, побілівши, як сніг!"
Єлисей означає «Бог - є».

Нееман и Елисей - YouTube

ЕЛИСЕЙ. Пророки - YouTube

Илия и Елисей | Многосерийный фильм «Библия» | 41 Серия - YouTube


 Світлана Коток
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору