У зв’язку з цим хотів би зупинитися на кількох важливих моментах, від яких залежатиме її повноцінне виконання. У цьому плані особливе значення має пункт Формули миру, який передбачає виведення всіх російських військ та збройних формувань з території України, відновлення повного контролю над усіма ділянками українського державного кордону. Пункт, який є, безумовно, ключовим елементом усієї української ініціативи, без якого вся конструкція виявляється недієвою.
На моє глибоке переконання, у цієї проблеми є лише одне ефективне рішення – деокупація українських земель військовим шляхом. Іншої мови, ніж мова сили і зброї, росія та її управлінська кліка не розуміють. Тому Формула миру – це формула зброї. Чим швидше Україна отримає достатньо сучасної зброї, тим скоріше ми повернемо мир, який буде безпечнішим для Європи і світу.
Практика дозування у наданні Україні військової допомоги з міркувань острахів, аби не викликати роздратування путіна і не провокувати росію до подальшої ескалації, – хибна в основі. Відмова або зволікання з передачею українським збройним силам сучасного озброєння – це пряме заохочення кремля до подальшої війни, а не навпаки.
Чим буде більш переконливою для росії перевага західної зброї в руках українців на суші, морі, у повітрі, тим ближчими будуть досягнення наших стратегічних цілей, які збігаються з цілями і цінностями демократичного світу.
Для прикладу, повна або часткова ліквідація російського військового чорноморського флоту, що є завданням вирішуваним, мала би значно прискорити процеси на росії пошуку виходу з розв’язаної війни. Це могла би бути гарна демонстрація відсутності можливостей у російської армії адекватної протидії західним технологіям, що малювала б дуже сумну картину подальших подій.
Там, де потрібна ургентна хірургія, не варто займатися медикаментозною терапією.
Але є проблема. Те, що знають українці, про що постійно попереджали наші польські друзі, друзі з країн Балтії – Естонія, Литва і Латвія – до цього часу не хочуть знати і відмовляються повірити багато політиків на обох половинках земної півкулі, від яких залежить рішення про підтримку України і засудження росії.
І це, незважаючи на те, що триває 570-й день повномасштабної війни, яку розв’язала росія проти України. Коли начебто має бути все зрозуміло, з яким потворним і вкрай небезпечним утворенням світ має справу. Після десятків тисяч жертв, руйнувань, безперервних воєнних злочинів і злочинів проти людяності у декого залишаються ілюзії щодо можливості діалогу.
Велика частина дороги позаду і невідомо скільки ще попереду, і саме зараз настає стратегічна точка перелому.
Спринт, на який так всі чекали, замінюється стаєрською дистанцією, а тут вже інші правила і вимоги до фізичного стану спортсмена та його підготовки.
За час війни багато трапилося того, до чого Україна і весь світ були не готові, але були виявлені твердість і стійкість, саме те, що зараз необхідно в обставинах нової реальності.
В умовах, коли майбутнє викликає острах своєю невизначеністю і непрогнозованістю, можна стомитися і піддатися спокусі скептицизму або компромісу, – саме на цьому ґрунтується путінський розрахунок. Тому не випадково, усвідомлюючи переломність моменту, спостерігаються ознаки певної медійної підготовки суспільної думки в цьому напрямі.
В авторитетних і впливових виданнях з’являються публікації, які просувають декілька магістральних тем:
- оптимізм щодо успіху України почав слабшати;
- український контрнаступ провалився, боєздатність країни згасає з кожним днем;
- Збройні Сили України не матимуть спроможності звільнити території;
- здатність України витримати війну обчислюється тижнями і місяцями;
- ресурси росії безмежні і потрібні світовій економіці;
- краще швидко припинити конфлікт, навіть якщо це дозволить росії зберегти захоплені території.
Все це несе загрозу, про яку написано у "Foreign Affairs", – "повільне розплутування ретельно сплетеної мережі іноземної допомоги".
Отже, щоби виконання Формули миру було більш успішним і за можливості швидким. Для того, аби не відбулося "розплутування мережі допомоги", наші партнери, на мою думку, мають, по-перше, сформувати узгоджену формулу власного бачення української перемоги, що створює політичну відповідальність.
По-друге, з огляду на виборчі політичні цикли і можливу зміну кон’юнктури в Європі та США з точки зору збереження стабільності партнерства, далекоглядним вважається крок щодо закріплення військової допомоги Україні в довгострокових циклах та законодавстві.
По-третє, розробити та реалізувати комплекс заходів з нівелювання так званої "втоми від війни".
По-четверте, здійснити перепланування спільних заходів у рамках усіх пунктів Формули миру з точки зору фактора часу та послідовності, маючи на увазі їх можливий довгостроковий характер.
Втім, ще раз хочу наголосити: путін з його війною – це ракова пухлина. Якщо її не видалити повністю й остаточно, тільки питання часу, коли почнеться рецидив у ще гіршій формі з розповзанням метастаз по всьому тілу.
Чи хтось думає, що з раковою пухлиною можна домовитись?
І ще. Будь-яке зупинення війни без поразки росії буде розцінене авторитарними режимами як путінська перемога, і це буде сигнал до початку конфліктів та воєн за території різного роду і статусу – спочатку регіонального, а далі глобального масштабу.
Олексій Данілов, секретар РНБО України.
Джерело.