Дубно провалюється під землю

У Корці розкажуть, ніби підземним ходом князі в тяжку годину діставались із родинного гнізда до віддаленого Губкова; в Острозі розкопали сліди цілого підземного поселення; останнім часом нові сторінки минувшини розкривають підземелля в центрі Рівного; млинівчани знають про такий хід під заплавою Ікви. Має свою підземну історію й майже тисячолітнє Дубно, де, час від часу, окремі місцини провалюються в часи середньовіччя, що дають про себе знати прикрими несподіванками.
У моєму досьє чимало прикладів, що показують тісний зв’язок минувшини й сучасності, достовірності й легенд. Часи князів Острозьких та їх наступників нікуди не поділись, засвідчуючи міцну єдність поколінь.
В обійсті Василя Захарова під землю провалилась триметрова яблунька – вирва з’явилась перед будинком.
Якось Ніна Майстель уранці побачила на подвір’ї величезний котлован глибиною кілька метрів.
Одного дня прикрість завітала до Євгена Сидорука: під хатою „розкрилось” провалля, що вело кудись углиб.
Стіна його сусідки Галини Ничипорук у будинку „осіла”; тріщина під стелю сягнула третини метра; постійно розширюється, люди потерпають що стіна завалиться.
На городі Миколи Поліщука (див. фото) несподівано провалилась земля з-під ніг дружини, утворився глибокий провал розміром півтора на два метри.
Підземний хід викопали будівельники на вулиці Кирила й Мефодія.
Мешканці міста були свідками провалів на вулиці Пекарській, вулиці Шевченка (район парку), біля магазину „Молодіжний”, на території Свято-Миколаївського собору, в районі ресторану „Іква”.
Іноді знаходили і цінності, зокрема і столове срібло, коштовності, гроші паперові, перстень з діамантом. А в основному тут збирали багатющий „урожай” археологи.
Якщо „пройтись подумки” підземними ходами, то всі, так чи інакше, зв’язані з неприступною фортецею на березі Ікви, релігійними об’єктами. Дивуватись не доводиться: прокладались вони за наказом володарів замку князів Острозьких. Частина дубенчан переконана, ніби „підземкою” сполучаються замок і Тараканівський форт. Але різниця між часом появи цих оборонних об’єктів складає майже 400 років! Інша справа, коли йдеться про синагогу. По-перше, відстань до неї від фортеці не така вже й велика, по-друге, вона ставала місцем прихистку іудеїв, які правили бал у торгівельному житті міста в нелегку хвилину. Відомий випадок, коли в часи Хмельниччини не взяли під своє крило власники замку, то 4 тисячі бідних (небідних?!) синів Ізраїлевих зарізали козаки загону Буняка Шолудивого. От для чого повинен бути запасний шлях для євреїв, котрі тримали в певній залежності княжу родину.
Нині підвали-входи до підземних шляхів пролягають від замку до Луцької брами, до костелу Бернардинів, Спаської церкви (колишній Спасо-Переображенський монастир на острові Кемпа). Працівники історико-культурного заповідника накреслили приблизну схему-сітку їх розміщень.
Окремо слід сказати про прикрощі, що завдають підземні ходи, провалля пересічним міщанам. Люди не відають про їх розміщення, зводять будинки на небезпечних місцинах. До пори до часу ненажерливі пастки „мовчать”, а потім показують свій норов. Особливо весною, коли талі води шукають виходу. Скажімо, будинок пані Ніни Майстель (вулиця Лесі Українки) уже ледь не провалився під землю десять років тому. Господиня розвішувала білизну на подвір’ї, аж рапотом під ногами „ощирилась” воронка. Жінка схопилась руками за дерево, а то б провалилась у яму. Тоді воронка „з’їла” шість вантажівок шутеру, піску, каменю. Цього разу утворилось ще більше провалля – пішли під землю яблуня з корінням, підпори із зацементованими стовпчиками для сушіння білизни, кущі троянд. Головне ж, стіни в кухні покрились тріщинами. Мусила знову просити допомоги у міській раді. Комунальники не раді таким „подарункам”, бо коштів на ліквідацію наслідків провалів немає. Та й передбачити, де і коли нагадають про себе часи середньовіччя, не можна. Між тим, за свідченням директора історико-культурного заповідника Петра Смоліна, глибина проваль над підземними ходами чимала – 5,2 метри. У 1966 році спелеологи розвідували підземелля древнього граду. Ото можемо говорити про зв’язок замку та монастиря бернардинів, описаний у повісті „Тарас Бульба” Миколи Гоголя, та про вимощені ходи від замку до синагоги й Луцької брами, що виконувала в XVI-XVII століттях відчутну оборонну роль. На подвірній фортеці бере початок хідник в три поверхи, якими вершник міг промчати на баскому коні. Замкові підземелля в основному обстежені, деякі доступні для огляду. Чи не тут пролягав шлях Андрія Бульбенка, сина легендарного запорізького полковника, коли з татаркою пробирався в оточене козаками місто з харчами до коханої панянки? За свідченям місцевих краєзнавців, найвірогідніше йдеться про хід, залишки склепіння якого знаходяться на схилі колишнього валу біля стадіону.
Підземне Дубно поки що незалеже від людей. Подейкують, що при панській Польщі археологи пропонував міській владі купити карту підземних ходів. Але не зійшлись у ціні, археолог помер забравши мапу на той світ. Нинішня влада не знайде коштів, аби впритул зайнятись підземним містом. Між тим, воно зберігає багатющий археологічно-історичний матеріал, могло б дати масу гострих відчуттів гостям і туристам, які приїжджають в Дубно. Зрештою, хіба не цікаво знайти бібліотеку, архів і, нарешті, скарбницю Любомирських, що начебто сховані десь у внутрішніх підземеллях фортеці? Були б гроші, то можна було б розкрити ще одну цікаву сторінку в Історії міста.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.