У МАЙБУТНЬОГО ВІЙТА ДЕНЩИКОМ БУВ ІВАН КОЗЛОВСЬКИй

Сільський староста, солтис, війт. На жаль, лавинна хвиля історії не зберегла прізвищ, імен і очільників Млинівської на той час сільської громади. Проте достеменно відоме ім’я і прізвище голови Млинівської гміни 1926-1928 років — Митрофана Кудака...
Митрофан Якович Кудак активно прожив довге життя. Він з’явився на світ наприкінці XIX століття і залишив його на початку 80-х років XX. Був свідком і учасником історичних подій, що відбувалися в нашому краї. Його життєвий шлях віддзеркалює ті події і їх наслідки.
Народився Митрофан Кудак у бідній сім’ї, що жила у маленькій хатині біля церкви у центрі села Малі Дорогостаї у 1892 році. Крім нього, у батьків було ще п’ять синів і одна дочка. У п’ять років Митрофан залишився без батька. І навіть у цей сутужний час мати послала сина у школу, бо мав велике бажання вчитися, та й природа наділила розумом. Після закінчення церковно-приходської сільської школи навчався у Дубенському міському училищі. Матеріально допомагав старший брат Михайло. Але цього не вистачало на навчання, харчування та плату за куточок у приватній квартирі. Отож, до початку занять підмітав вулицю, аби заробити копійку-другу на прожиття. За вдачею Митрофан був доброзичливим і допомагав іншим, зокрема своєму однокурснику з багатої сім’ї, — подолати прогалини в знаннях . Із вдячності батько цього учня забрав Митрофана до себе на квартиру, щоб той і далі допомагав сину в навчанні. Це була перша Митрофанова нагорода.
Після успішного закінчення училища Митрофан Кудак деякий час працював учителем у Бокіймі, а пізніше — у Малодорогостаївській школі. У цей час одружився з Ольгою, з якою у мирі і злагоді щасливо прожив усе подальше життя. Дружина була з багатої сім’ї, одержала гарний посаг. Народила чотири дочки. На жаль, старша померла молодою. Наталя і Світлана обрали професію батька — стали вчителями. Працювали у школах нашого району.
У роки Першої світової війни Митрофан Кудак служив у російській армії у званні підпоручика. Його денщиком був у майбутньому відомий співак Іван Семенович Козловський.
Участі у революції Кудак не брав, бо напередодні телеграмою був терміново викликаний додому до тяжкохворої дружини. Революційна буря обминула стежини його долі.
За Ризьким мирним договором 1921 р. Радянської Росії з Польщею західноукраїнські землі відійшли до Польщі, яка у перше десятиріччя свого панування пішла на певні поступки українцям, хоча Варшава не бажала розвитку самоврядування, де більшість складали українці. Однак інтелект, ерудиція, порядність пана Митрофана подекуди навіть у поляків викликали повагу. Завдяки активній підтримці населення Млинівської гімни він став війтом. Потурбувався, щоб у Млинові збудували двоповерхове приміщення семирічної школи, де тепер розміщена ЗОШ №1. Тоді брукувалися вулиці, ремонтувалися грунтові дороги, у селах працювали школи, навчалися грамоті селянські діти.
Щоправда, недовго був війтом. Його замінив поляк за національністю. А Кудак у повітовому Дубні очолив установу, що опікувалася бідними. Чимало добрих справ зробив для знедолених на цій посаді.
У пана Митрофана було багато близьких і знайомих серед людей різних національностей. В їх числі — брати-лікарі Гринцваї, лікар Гольблят, який щороку на Пасху приносив торт із написом „Христос Воскрес” , відомий далеко за межами Дубна учитель математики Іван Барановський та ін. Митрофан Кудак вважав, що приналежність до тієї чи іншої нації визначає сутність людини, а суспільна значимість її діяльності — людська гідність.
У Дубно сім’я Кудаків жила у найманих квартирах, відчувала певні матеріальні труднощі. Дочка Наталія пригадувала, як під час фашистської окупації допомагала військовополоненим їжею, а німецький солдат, що охороняв полонених, попередив, щоб була обережною і робила це лише тоді, коли він на варті, бо інші солдати можуть жорстоко покарати. Пригадувала, як під час відступу німецьких військ їх сім’ю разом з іншими родинами дубенчан вивезли у Радивилівський район. І батько в селі, де проживали, організував навчання дітей. А вдячні батьки допомагали йому продуктами харчування. І тут трапилась несподівана зустріч з офіцером Радянської Армії, який розповів, що під час наступу проходив через Малі Дорогостаї, декілька днів квартирувався у їх бабусі, яка дуже переживала за своїх дітей і внуків, не знаючи, де вони перебувають, чи живі-здорові.
Після визволення нашого краю сім’я Кудаків повернулася у рідне село. Пан Митрофан кілька років завідував методичним кабінетом Млинівського райвно, допомагав учителям налагоджувати навчання учнів, підвищувати їх педагогічну майстерність. Пізніше працював учителем у Малодорогостаївській семирічній школі. Викладав математику. У педколективі його поважали, радились із ним. Шанували його учні, громадськість села, вчителі району. Це була високоосвічена інтелігентна людина... Вже перебуваючи на пенсії, брав активну участь у громадському житті села, цікавився політичним життям країни, подіями у світі.
У похилому віці з колективом учителів місцевої школи їздив на екскурсію у Прибалтику. Був під час захисту кандидатської дисертації племінника Петра Тростянчука у Києві, де виступив і приємно здивував вчену раду.
Одержимою життєрадісною людиною залишився Митрофан Кудак до останніх днів життя.
Таким він живе у пам’яті своїх колег, учнів, знайомих. Безсмертна людина, яка залишає нащадкам добру пам’ять про себе.
Максим СМАЛЬКО,
Млинів.