Чи стане замок резиденцію короля?

Хроністи зафіксували: упродовж багатьох віків стародавня Дубенська фортеця лише двічі приймала королів. Власне, йдеться про 1781 рік, коли князь Михайло Любомирський у замку стрічав польського короля Станіслава Августа, що проїжджав через місто над Іквою у Вишневець. Влаштоване для вінценосної особи полювання на вовків та ведмедя, гнаного єгерями, всім запам’яталось надовго. Ці відвідини оспівані вправним пером єпископа Нарушевича. Згадуються, окрім літописного граду, також ж древні Острог, Марковичі, Рівне, Боремель...
І от нещодавно у нашому місті інкогніто побував ще один король... України-Руси. Їх величність Роман-Орест І прибув у супроводі належного такій високій особі почту, зокрема принцеси Анастасії, кількох графів і князів.
По різному поставились до події пересічні міщани. Одні дивувались, що взагалі існує такий володар, інші зауважували: „Нам тільки королів не вистачає”, а треті крутили пальцем біля скроні. Були такі, які зацікавились вінценосною особою. То хто ж такий цей незвичайний гість: самозванець, чи справді Їх королівська величність?
Роман-Орест володіє документами, що засвідчують його високий статус. Як відомо, сподіватися на крісло монарха можуть лише нащадки княжих родів, зокрема, Данила Галицького, котрий був єдиним королем упродовж всієї історії України. А от Олексій-Олелько ІІ (помер у столиці Іспанії 13 років тому) якраз і вважав себе таким спадкоємцем. Саме у нього на прийомі в Мадриді побував Роман-Орест Карелін-Романишин, який у 90-их роках минулого століття претендував на престол. Правда, він спочатку став регентом символічного Українського трону. Та позаяк у короля не було прямих нащадків, то регент проголосив себе королем і митрополитом Карпатським Романом. А ще створив в Україні високу королівську раду. До речі, у 1998 в Польщі коронували Романа-Ореста, було підписано акт про визнання королівства „Україна-Русь”. Королева Наталія, дві дочки-принцеси і два сини-принци всіляко підтримують зусилля глави сім’ї, який вважає своїм першочерговим завданням-покликанням відродження української державності та пошанування багатої історичної спадщини попередників (сам Орест-Роман І чимало часу приділяє геральдиці).
Про тему українського монарха (можна її сприймати, можна й відкидати, пам’ятаючи, що нашою державою керують Президент і парламент) не варто було б і згадувати, якби вона не мала дещо несподіваного продовження. Перебуваючи в Дубні, високий гість ознайомився з новітніми методиками нетрадиційного лікування в ЛДЦ „Піраміда”, зустрічався із головним лікарем центру Миколою Дикуном, а друга зустріч нашого земляка з монархом відбулась у Кривому Розі. Нинішні зусилля короля спрямовані на полегшення життя в культурі, медицині, освіті, на підняття престижу нації; він мріє, аби національні прапори і штандарти розвивались у всіх містах. Виготовлені ним прапори піднято на куполі парламенту, на ратуші Львова, встановлено біля Київської міської ради. Відповідні штандарти вручено силовим міністерствам, багатьом військовим частинам, кораблям. А ще звання „граф” присвоєно цілій плеяді політичних і військових діячів, зокрема Кучмі.
Їх величність має ще один клопіт – шукає місце під власну резиденцію. Рекомендували Каховку, та гонор за славні діяння предків не дозволив погодитись на це. Більше підходив Дубенський замок – неприступна фортеця в минулому, знаний в історії як надійний форпост Православ’я на Волині, витримував не раз немилосердні набіги заздрісних сусідів. Їх величність, побувавши в замку, схвально поставився до вибору, пообіцяв назріле питання обговорити з міською владою.
Трохи випереджаючи події, я поцікавився у директора історико-краєзнавчого заповідника Петра Смоліна про наміри короля. Якщо доведеться облаштовувати у феодальному гнізді Острозьких резиденцію, то тут є простора тронна зала, навіть королівське крісло прибережене.
Секретар міської ради схвально відгукнувся про ймовірну появу резиденції його величності у древньому граді. Тим більше, що йдеться про намагання монаршої особи внести посильний вклад у розвиток освіти, медицини, культури регіону. Ідея непогана, треба лише наповнити її практичними справами, що принесуть користь громаді.
Символічний український трон набуває поволі практичних обрисів. І хай королівство „Україна-Русь” поки що визнане небагатьма сусідами, та намагання Романа-Ореста І зробити добрі справи у розвої рідної землі заслуговує всілякого схвалення. Добре, що з самого факту наявності в нас монархії знято ореол таємничості, що люди можуть оцінити, хто є хто в минулому, сучасному і майбутньому.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.