Творці рівненських гобеленів

Студенти та Ольга Чернюшок із задоволенням знайомлять з історією виникнення незвичного витвору людських рук, що пережив своїх творців та більше шести століть служить людям. Студенти розповідають, що геніальна ідея виткати килим — картину на ткацькому верстаті прийшла в голову підприємливим французам. Задумано – зроблено. Витвір сподобався. Назву отримав на честь створювачів. Багато століть килими - картини є окрасою інтер’єрів. В Україну гобеленові витвори прийшли пізніше, але вчити цьому українців не було потрібно, оскільки майже в кожній сільській хаті стояли ткацькі верстати – такі собі міні-мануфактури, на яких жіноцтво ткало полотно для одягу, килими для окраси житла. На відміну від живописних полотен, що створювали французи, українці віддавали перевагу геометричним зображенням, а техніка виконання нічим не відрізнялася від іноземної.



Марина Мельник, студентка четвертого курсу, достеменно знає як створювати гобеленові полотна. Її гобелен на архітектурну тематику отримав високу оцінку в професіоналів та глядачів. Нині студентка готується до захисту дипломної роботи. Тему дівчина вибрала досить серйозну як для її віку – «Повороти долі». Дівчина нині працює над створенням образу, який нитками викладе на полотні. Яким він буде — про це не знає її керівник пані Ольга, але у тому, що він буде виконаний на найвищому професійному рівні — впевнена стовідсотково. Марина — найкраща студентка курсу. Прийшла на факультет після закінчення Рівненської «художки», де набула певних навиків відчуття кольору, малюнку, живопису, композиції. На факультеті ці дисципліни довелось вивчати більш поглиблено, додалось вивчення спецкомпозицій, робота з матеріалом. Основами основ на факультеті вважається вивчення таких дисциплін як історія українського та зарубіжного мистецтва, етнографія, фольклор, звичаї та обряди, що дають поштовх у виборі теми. Далі іде процес збору матеріалу, який включає виконання ескізу, розробки тональності, вибір ниток, які необхідно фарбувати тільки природними фарбниками. — Зелений колір виходить, коли варити траву, бордовий – буряк, помаранчевий – моркву, — ділиться секретами майстерності Марина. Робота досить важка, вимагає як матеріальних, так і фізичних затрат. Вартісна оцінка роботи, яку виконує студентка, сягає тисячі-півтори гривень. Продовжує розмову Івашко Галина – студентка-заочниця. Пані Галина працює вчителем образотворчого мистецтва у селі Велике Вербче, що на Сарненщині. Її вихованці, а це більше сотні дітей, із задоволенням працюють на уроках над створенням композицій з природного матеріалу. Галина Івашко мріє навчити дітей майстерності виготовляти гобелени, адже є в селі домівки, де прабабусі ткали на верстатах. — Це мистецтво обов’язково потрібно відродити, — розмірковує пані Галина. — Звісно, ніхто не збирається ткати полотно для одягу, але потрібно навчити дітей зробити власноруч якусь річ. Таким чином у дітей з’являється повага до праці, розвивається естетичний смак, зрештою, діти менше часу проводять перед телевізором, – підсумовує Галина Івашко.

Ольга Чернюшок зазначила, що її вихованці – справді талановиті, люблять свою справу, і вона ними пишається. Нині до Рівного навчатись приїжджає молодь з усієї України, і це радує викладача. Кафедра готує спеціалістів – художник, майстер декоративно-прикладного мистецтва. Випускники мають змогу працювати як викладачами, такі художниками. Навчаються цього виду мистецтва тільки ті, хто цього справді хоче, і радує те, що з кожним роком бажаючих все більше.

Лідія ДАЦЮК,

Рівне.