І в космосі її пісні звучали

Нагадаємо, що навіть поет-академік мріяв, аби його твори летіли за обрій. А пісні Галини Мосійчук і в космосі звучали. Дубенчанин Олег Хвоєвський не один рік командував охороною містечка космонавтів. Гостюючи в сестри Лариси, полковник отримав подарунок самодіяльного митця — перший компакт-диск з її творами. Коли познайомив з ним підкорювачів всесвіту, ті були в захопленні, тепло відгукнулись на адресу авторки-виконавиці.
Ось рядки з листа Олександра Вікоренка, Юрія Онуфрієнка й Анатолія Філченка, отриманого пенсіонеркою із далекого Підмосков’я напередодні Нового року: «З великим задоволенням прослухали ваші пісні, виконані з любов’ю і натхненням. Особливо сподобався твір «Не забувайте матерів» на слова О. Войтицького. Висловлюємо вам щиру вдячність за те, що ваші твори дійшли до нас, космонавтів. Вони стануть добрим спадком чарівної музики під час нашого перебування на навколоземній орбіті, а також у колі наших сімей і друзів. Зичимо нових творчих успіхів і злетів!»
Цей лист — ще одне визнання таланту жінки-матері, жінки-трудівниці. Воно приємне вдвічі, якщо пам’ятати, що колишній стоматолог, а нині фермерка, не освоїла музичної грамоти, і процес творчості для пані Галини досить складний. Спочатку награє мелодію на баяні, а потім її записує й аранжує випускник консерваторії, колишній викладач місцевого педколеджу Олександр Раковський. Отак і створили три компакт-диски, що сподобалися слухачам.
Кажуть, композитором треба народитись. Цілком ймовірно, що в дитинстві зіронька таланту впала в її душу, як росинка на квітку, аби напоїти й зігріти творче зело. Від неньки перейняла любов до пісні, маючи щедру душу, гарні вокальні дані, творчу вдачу, землячка народжує щирі пісні. Нині в доробку самодіяльної майстрині понад 60 творів. З ними мали можливість ознайомитись не лише російські космонавти, але й члени українських громад Чикаго й Філадельфії (США), чехи — вихідці із Дубенщини, їх повезли в Португалію та Італію наші заробітчани. Слухачам особливо подобаються уже згадувана вище «Не забувайте матерів», а також «Україно моя», «Коханій», «Яблуневий цвіт, «Козачка», «Не вернувся додому», «Зимовий сон», «Козацька кохана». Уже самі назви говорять, що хвилює авторку. А співпрацюють із співучою фермеркою залюбки поети Микола Береза (Рівне), Галина Галичанка (Бровари), Ярослава Савчук і Любов Пшенична (Мирогоща), Микола Денисюк (Дубно). Її твори в народному ключі, доступні до сприймання, дзвінкі й прозорі, немов джерельна вода. Знаючі люди стверджують, що манера виконання Галини Мосійчук нагадує манеру славнозвісних Ніни Матвієнко, Нані Брегвадзе, Людмили Зикіної.
А нещодавно пані Мосійчук отримала квиток члена Всеукраїнської Національної Музичної Спілки. Її голова академік Анатолій Авдієвський чи не вперше відступив від правила, ставлячи на голосування про прийняття в Спілку людини без музичної освіти. Бо й насправді, лагідний, задушевний, розлогий спів її на багато позицій вищий від номерів під фанеру численних груп, гуртів, що «беруть» нахрапом, мішурою, несмаком, межуючи із непристойністю.
Люди помітили працьовиту, талановиту дубенчанку. Пані Галина стала лауреатом обласного конкурсу «Жінка року» як композитор і виконавець власних творів, нагороджена грамотою обласної ради як керівник фермерського господарства «Катерина», отримала нагороду «Кришталевий жолудь» Дубенської міської територіальної громади в номінації «Творча особистість», про неї були дві передачі республіканського радіо в програмі Галини Вересень.
— Та найбільша нагорода для мене, — каже майстриня, — знати, що мої твори звучать у оселях земляків. Бо не так легко «пробитись» до слухацького загалу, коли не маєш грошовитого спонсора. А в мене спонсор чоловік Леонід і власна пенсія. Тому використовую кожну можливість, аби «вийти в люди». Нещодавно виступила на тематичному вечорі «Над Іквою було село» в педколеджі, запросили мене і на традиційний день фермера в Здолбунівському районі.
Самодіяльна композиторка не опускає рук. Нині пише музику до поезії «Омріяна весна», що надіслав у древнє місто Микола Фотюк із Ніжина (Чернігівщина), хоче покласти на музику вірш Любові Пшеничної «Слово про мову», в якому «густі», проникливо-ліричні образи.
Будемо сподіватись, що ще щедрішим стане ужинок на обох нивах пані Галини: на 23-гектарному полі та за творчим столом. Бо вона впевнена, що для гарної пісні кордонів немає. Тому й світиться любов’ю до людей, потихеньку трудиться, аби джерельно-освіжаюча, життєрадісна мелодія й надалі народжувалась у щедрій душі.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.