Звичайний студент незвичайного університету

Сьогодні пропонуємо інтерв’ю з колишнім «калейдоскопівцем» Назаром Хороновським, який закінчує третій курс факультету режисури та хореографії за спеціальністю сучасна хореографія одного з найпрестижніших вузів країни — Київського національного університету культури та мистецтв.
— Коли з’явилось захоплення танцем?
— Інтерес до цього виду мистецтва виник у 6 класі, коли я вирішив записатися у гурток народної хореографії до директора РБК В.Гладиша — це був ансамбль «Закаблуки», де я провів три роки. Згодом зацікавився сучасними танцями. Танцював брейк-данс у радивилівському гурті «Laft B» і в ансамблі сучасного танцю «Калейдоскоп». Цей перехід від народного до сучасного танцю був спочатку трохи важким, але я мав велике бажання навчитись. Хочу подякувати Наталі Бортник за те, що дала мені ази класичного танцю. І в тому, що я вступив, теж велика її заслуга.
Отож, наближався 11 клас і треба було думати про професію. Скажу одразу, що менеджмент чи економіка мене не цікавили. Я твердо обрав хореографію.
— Як поставились до цього рішення батьки?
— Тато хотів, аби я обрав економічний внз чи банківську справу. А мама погодилася з моїм рішенням, коли приїхала в Київ і побувала в нашому навчальному закладі, подивилась на тих, хто там працює та навчається. Тепер батьки мене підтримують.
—Чи важко було вступити? Які були перші враження від університету?
— Дуже велике захоплення. Все було новим: враження, люди…
Я вступив з першого разу, на державну форму навчання. Із 70 абітурієнтів студентами стали 40. А в процесі навчання нас залишилося 27. Хтось зрозумів, що це не його, обрав щось інше. А взагалі, потрібна наполегливість, віра в себе, постійне самовдосконалення.
— Не розчарований зараз?
— Ні, навчання, навпаки, надихає на нові досягнення.
Кожен місяць ми виступаємо в Палаці «Україна». Наш університетський ансамбль «Максимум», яким керує старший викладач Ростислав Савченко, організований зі студентів усіх п’яти курсів (у складі — 40 чоловік). Ми беремо участь у різних шоу-програмах (наприклад, «Наша пісня», «Крок до зірок»), танцюємо на виступах зірок української естради. Недавно, наприклад, виступали зі співачкою Камалією. Знімались ми й у кліпах Поплавського, групи «Балаган Лімітед».
— Які вони, «зірки»? Напевне, «зоряна хвороба» дуже помітна?
— Навпаки. Прояви цієї хвороби можна зустріти хіба що в студентів-першокурсників. А «зірки» естради, особливо ті, хто вже багато років на сцені, люди прості і приязні. От наприклад, Камалія запросто спілкувалася з нами, жартувала. Тобто в стосунках балету й артистів панує рівність і повага.
— А як щодо наркотиків чи примхливої вдачі артистів?
— Про наркотики не чув. А от щодо примх, то був випадок, коли одному артисту не сподобалось оформлення сцени і він відмовився від концерту.
— Чи важко вчитись у цьому університеті?
— Ми вивчаємо багато дисциплін: сучасна хореографія включає в себе багато видів танцю: це джаз-модерн, латинські танці, хіп-хоп тощо. Всі ці дисципліни освоїти дуже важко, тож беремо з кожного виду основне. Взагалі, 80% навчання складає практика, постійна робота над собою. Тренування тривають щодня, навіть у суботу, з 10 ранку до 7 вечора. Між ними — теоретичні лекції, наприклад, з історії костюму тощо. Взагалі, я не можу ні дня прожити без тренувань. Якщо випадає вихідний, нудьгую без роботи. Але не в Радивилові. Коли я приїжджаю, зустрічаюсь з друзями-брейкерами і ми влаштовуємо собі тренування. Одна з моїх заповітних мрій — створити в Радивилові студію сучасної хореографії, яка б прагнула до професійного рівня.
— Викладачі строгі?
— От наш старший викладач — дуже. Як і всі, хто є практиком. А взагалі, кожен вимагає по-своєму.
— Що можете сказати про Почесного ректора М.Поплавського, чи часто доводиться зустрічатись?
— Так, щодня. У нас там є два кафе біля університету. То Михайло Поплавський завжди зайде, привітається зі студентами, запитає, як справи. Це дуже хороша, проста, працьовита людина.
— У рекламі кажуть, що ваш внз — університет успішних людей. Чи це справді так?
— Не можу судити про інші спеціальності, але про нашу скажу, що це справді так. Наш диплом цінується, і студенти-п’ятикурсники отримують хороші контракти після закінчення ВНЗ.
— Чи є вже плани щодо майбутньої роботи?
— Зараз для мене основне — закінчити навчання, залишилося два роки. І основне — не намагатись заробити одразу купу грошей… А моя мета — працювати у провідних балетах Києва. Хоча спеціалізація в мене широка — я можу бути і режисером, і балетмейстером, і викладачем. Можна також продовжити навчання в аспірантурі.
— До речі, яка стипендія у студентів університету?
— 136 гривень. Можна також заробити на виступах у зірок естради.
— Чи близькі бувають на виступах?
— На жаль, поки що ні. Але мені б дуже хотілось, аби вони приїхали. Це був би мій дарунок батькам.
— Твій рецепт успіху у столиці?
—Перше — це віра в себе. Друге — наполегливість. І третє — опинитись у потрібний час у потрібному місті.
Сестричка Назара Катя, якій зараз 11, також танцює в «Калейдоскопі», і, як каже Назар, він дуже хотів би, аби вона теж обрала танець своєю професією. Адже ця професія не дає людині нудьгувати, завжди попереду щось нове, цікаве.
Розмовляла Наталя Андріюк,
Радивилів.