НАТАЛКА ВАЛЕВСЬКА – від кравчині до співачки

Щороку на зірковому небосхилі вітчизняної естради з’являються все нові і нові виконавці. Взялися відшуковувати талановиту молодь серед народу й організітори проекту “Шанс”, за перебігом подій якого із захопленням спостерігають тисячі українців. І багатьом уже припала до душі талановита і вродлива переможниця третього фіналу програми “Шанс” Наталка Валевська. Саме з нею наша сьогоднішня розмова.

– Музика у твоєму житті – випадковість чи закономірність? У дитинстві мріяла про кар’єру співачки?
– В моїй сім’ї співають абсолютно усі. Дідусь свого часу ще й гарно грав на піаніно,тому, швидше всього, це закономірність. Коли мені було п’ять років, до нас у садочок прийшла дівчинка, яка грала на скрипці. Після її виступу викладач із музичної школи сказала, що кожен із нас також може навчитися грати. Прийшовши додому, я заявила мамі та бабусі, що хочу до музичної школи. Під час навчання там постійно запитувала у викладачів, де можна вивчитися на співачку. Моєю метою, а, скоріше, тоді ще дитячою мрією було стати співачкою.
– Втім, пішла здобувати іншу професію…
– Так, після школи вступила до ПТУ №10 у місті Хмельницькому, де навчалася за спеціальністю “кравець верхнього одягу”. Там за два з половиною роки набула навиків пошиття одягу, також умію викроювати, робити конструювання. По закінченні ПТУ працювала за фахом – довгий час шила на замовлення, у мене було багато клієнтів. Проте паралельно із цим працювала також співачкою у ресторані, а буквально через рік стала тамадою на весіллях. За цим заняттям і промайнуло п’ять років.
– На “Караоке” йшла з чітко поставленою метою – перемогти, щоб потрапити в “Шанс”?
– Та ні, в той час у голові була лише одна думка – “хоча би пройти в коло”.
– Як твоє життя змінив “Шанс”?
– Преремога стала величезною несподіванкою і водночас справжнім шоком. Адже була впевненою, що вище третього або ж другого місця не піднімуся. І вже після передачі, звісно, мала б радіти, та, на жаль, так сталося, що я впала в депресію на два тижні. Ледве прийшла до тями. Тобто в ту мить я абсолютно не була готова стати відомою на всю Україну. Тільки з часом навчилася правильно поводитися, сприймати все не так близько до серця.
Після “Шансу” відкрились нові можливості: перебування за кордоном для зйомок у мюзиклі “Кицьки”, згодом поїздка у Лондон, де отримала премію українських британців UBN AWARD-2004 як відкриття року, зйомки “Ігор патріотів”, стала лауреатом “Слов’янського базару”, зйомки в “Пісні року”, перший кліп та перший сольний проект – і це тільки початок.…
– Як поставилися до перемоги друзі та рідні?
– Було усіляке. Хтось відверто заздрив. Хтось щиро радів – не без цього. Деякі друзі почали до мене відноситися з якоюсь обережністю. Напевне, боялися, щоб, бува, не задерла носа. Та на стосунках зі справжніми друзями кардинальні зміни у моєму житті практично ніяк не позначилися.
– Наскільки знаю, твій чоловік – теж творча людина. Він тебе підтримав?
– Насправді Володимир до нашої з ним зустрічі не мав абсолютно нічого спільного з творчістю. Все, чого ми досягли на сьогодні, – ми досягли разом. Тепер він мій звукорежисер, охоронець, водій та моя підтрика у всьому, тобто моя кам’яна стіна.
– Як давно ви разом?
– Майже чотири роки разом, а знайомилися тричі. Річ у тім, що я маю погану зорову пам’ять, і тому, відповідно, обличчя погано запам’ятовую. Але на третій раз нашого знайомства Володимир вирішив, що не дасть його забути, і почав рішуче діяти. В нього вийшло досить непогано, бо й до сьогодні ми разом. Спочатку рік прожили у громадянському шлюбі. А через декілька місяців відчули, що підходимо одне одному, тож вирішили узаконити стосунки.
– Тепер ти бачиш себе лише співачкою?
– У найближчі роки – так, а там побачимо, можливо, стану ще й мамою.
– Яке ставлення до вихованців “Шансу” серед інших представників українського шоу-бізнесу?
– Деякі продюсери тремтять від тавра “Шанс”. І останнім часом стало дуже важко віддавати свої відеороботи на музичний канал. Але сподіваюсь, що колись все ж таки ситуація зміниться.
– Кажуть, слава псує людей. Чи не помічаєш у собі ознак зіркової хвороби?
– Справа в тім, що я уже перехворіла зірковою хворобою. І дай, Боже, щоб гординя більше не повернулася до мене.
– Дует з Володимиром Гришком – це, звичайно, супер. Хто був його ініціатором?
– Дякую за оцінку нашого дуету з видатним метром, тенором Володимиром Гришком. Коли відбувався фінал “Шансу-3”, мій чоловік підійшов до Володимира та попрохав послухати “Адажіо” в моєму виконанні і дати професійну оцінку. Володимир Гришко запитав, чи я не оперна співачка. А на той час я ще навіть ніде не займалася вокалом, лишень школа ресторану, в якому пропрацювала майже шість років. Відомий тенор виявив велике бажання заспівати цю пісню дуетом, за що я йому неймовірно вдячна. І взагалі, я дякую долі, що звела мене з такою чудовою людиною як Володимир Гришко.
– Які плани на майбутнє?
– Спочатку потрібно знайти фінансову підтримку для зняття другого кліпу, зараз три пісні в роботі. Здійсниться це, а там життя покаже...
Марина ДАНИЛЮК,
Рівне.