Жезлу – 70 років

Прообразом сучасного жезла була тростина, яку видавали нижчим чинам поліції для управління рухом. Вперше такі атрибути влади з’явилися у поліцейських Санкт-Петербурга в 1907 році, пізніше цей досвід перейняли і в Москві. Тростина була невеликою паличкою білого кольору, що звужувалася до кінця, завдовжки 11 вершків (48,4 сантиметра).
У 1922 році біла тростина міліціонера перетворилася на червоний жезл, при цьому його діаметр збільшився більш ніж удвічі, а довжина залишилася колишньою.
Червоний з жовтою рукояттю жезл працівники робітничо-селянської міліції носили в шкіряному чохлі на поясному ремені зліва. У такому вигляді жезл проіснував до березня 1933 року, коли за новою „Інструкцією постовому інспекторові регулювання вуличного руху” його застосування було скасовано.
Майже шість років управління рухом на перехрестях і майданах, де не було світлофорів, здійснювалося семафорами або сигналами, які подавалися лише руками постового.
У 1939 році „Інструкція постовому регулювальникові вуличного руху”, затверджена наказом начальника Головного управління робітничо-селянської міліції НКВД СРСР, знов повернула співробітникам відділів регулювання вуличного руху цей добре відомий в народі атрибут.
Жезл, як і раніше, виготовлявся з дерева, але знову змінив колір – став смугастим – білий з чорним.
Це було повернення до досвіду російської імперії, де і будки городових, і шлагбауми були чорно-білими. Крім того, око людини, залежно від часу доби, сприймає один і той же колір по-різному. І лише чорний та білий залишаються чорним та білим .
У 60-ті роки була ще одна спроба відмінити жезл і повернутися до практики управління потоками за допомогою рук. Для цього у форму інспекторів включили білі рукавички з крагами, білі ремені і кобуру. Проте досвід показав, що жезлу немає альтернативи.
В цей же час інспектори використовували також диски зі світлоповертаючим покриттям, які застосовувались для зупинки транспорту. Військові регулювальники використовують такий пристрій і сьогодні.
Змінилася конструкція і матеріал жезла. Спочатку вони виготовлялися з дерева, потім почали застосовувати пластик.
У 70-ті з’явилися жезли, що світилися, з лампочкою і відділенням для батареї в рукоятці. Деякі умільці комбінували жезли з компостерами. У той час водієві за порушення ПДР ставили прокол в спеціальному талоні.
Зараз у розпорядженні співробітників ДАІ є чорно-білі жезли. Сучасні зразки зроблені з пластика зі встановленими усередині лампочками або покриті світлоповертаючим покриттям.