Дубенчанка виховала футбольну команду

Земляки

Продовження. Початок на "Головній сторінці"

У першому випадку подружжя може більше уваги приділяти одне одному, «жити для себе». І тільки з часом у «свідомо» бездітних сім’ях починають жалкувати за прожитими (в ім’я чого?) роками. Що не кажіть, а покликання прекрасної половини людства — високе. Бо бути повноцінною жінкою — то справжній подвиг у наш нелегкий час. А якщо йдеться не про троє чи навіть п’ятеро, а одинадцять синів і дочок?

Власне, таких матерів у Дубенському районі небагато. Тому варто подумати, як допомогти їм вивести продовжувачів роду їхнього в люди, зробити корисними для суспільства. І вшанувати, належно оцінити нелегкий материнський труд.

Материнство — найкраща кар’єра на Землі

Про родину Дейнек мало знають у Дубні. Пані Софія, берегиня роду, ніколи не ходила із простягнутою рукою під кабінети владних начальників. Чи важко було дати лад семи синам і чотирьом дочкам? Безперечно, соціальна допомога на них була нікчемною, Дейнеки її навіть не брали, намагались обходитись власними силами. Бо хіба приємно було чути зневажливе від чиновників: — Навіщо заводили таку ораву, якщо прогодувати її не можете? Пані Софія працювала на трикотажній фабриці (має 30 років стажу), чоловік був слюсарем у автоколоні. Намагались на зміни виходити так, щоб хтось із батьків зоставався з малечею. А там і старшенькі підросли — менших гляділи. Отак і вдалося «обминути» звичні у минулому школи-інтернати. Бо чомусь ще й зараз вважають, що якщо сім’я багатодітна, то малозабезпечена і неблагополучна. Та не завжди так буває. Якщо по великому рахунку, то юні Дейнеки ніколи не голодували, не ходили обдертими. Були по-своєму щасливі. Єдине, про що шкодує мати, що не може дати своїм кровиночкам вищої освіти. Ото Володя і Валера закінчили ПТУ. Та гідної роботи газоелектрозварювальнику та електрику немає, хіба що за кордон податись. Світлана навчається у культурноосвітньому училищі. Віктор здобуває професію оператора електронно-обчислювальних машин у профтехколеджі. Із батьками нині п’ятеро меншеньких. Старші обзавелися своїми сім’ями, вже сімох внуків дочекались дідусь із бабусею. Добре, що свого часу Дейнеки п’ятикімнатну квартиру «вирвали». Аж у Москву про «напряг» із житлом скаржились. Ото сам голова міської ради Едуард Шубін уступив їм власне житло, коли вибирався із Дубна. Правда, тепер сім’я ледь кінці з кінцями зводить щодо оплати комунальних послуг, бо вони чималу частину пенсії «з’їдають». А ще вдарили нові ціни на газ та електроенергію… От і мусив пан Василь на старість йти сторожем в університет, аби дещо приплюсувати до сімейного бюджету. Бо невідомо, коли отримає дружина задекларовану урядом спеціальну пенсію, встановлену для Матері-героїні. Пані Софія гордиться, що зробила кар’єру, про яку мріє таки більшість жінок. Розуміючи своє покликання бути продовжувачкою роду, вважає, що справилась із завданням. Пізнала не лише радість материнства. Вночі над хворими немовлятами не раз у тривозі сиділа, хвилювалась, за працевлаштування старших переживала. Та й зараз стискається її любляче серце, що у Володі лікарі виявили «букет» недуг, потерпає, як ведеться Ірині в Закарпатті, що підтоплюється час від часу. А тут борги комунальникам за попередні роки треба «покривати». Мати залишається «на посту» навіть тоді, коли діти-пташенята розлетілися з родинного гнізда.

Якби держава й своє плече підставила

Кілька разів зустрічався з Дейнеками. Високих шкіл батьки не закінчували, та осягли життєву мудрість: одна дитина зростає егоїстом, бо «бачить» у сім’ї тільки себе, позбавлена любові братів і сестер, спекулює на батьківській. Буде в родині двійко діток — не уникнути конфліктів, конкурентних ситуацій. Психологи твердять, що в цьому разі клин клином вибивають. Тобто ліпше обзавестись третьою дитиною, яка стане партнером-поводирем обом старшим. Ще краще, коли на світ Божий з’являється наступний нащадок. Як правило, абсолютно змінюється поведінка дітей. Отже, чим більше їх, тим справи ліпші із взаєморозумінням, підтримкою: старші залюбки опікуються молодшими. Власне, роль батьків часто зводиться до контролю стосунків між юними членами сім’ї, спрямування їх зусиль у потрібне русло. Бо діти дивляться на батьків, беруть із них приклад. Тому зрозуміла гордість колишніх робітників, що їх сини та дочки зросли і зростають працьовитими, слухняними. Жодного разу не «засвітилися» у неправильних історіях. Хоча б така промовиста деталь: стаючи батьками, вони звертаються до власних батьків на «Ви». Прикро Матері-героїні, що держава не піклується про багатодітні сім’ї. Так, народження малюка — це становлення жінки. Але й не можна її залишати напризволяще. Вона в ім’я щасливого материнства готова на все. Тільки не на бідування малюків. Дубенчанка схвально зустріла заяву одного з наших політиків, аби опіку над дитиною від колиски до повноліття держава вважала своєю першочерговою справою. І не обмежувалась тільки одноразовою допомогою при народженні (8,5 тисяч гривень). Виправданим буде і збільшення виплат відповідно до 15 і 25 тисяч гривень (друге й третє немовля). А ще краще, коли держава турбуватиметься про дітей незаможних сімей. Якщо батьки не в силах платити за навчання у ВНЗі чи йдеться про сиріт, то фінансування тут повинне бути централізованим. І за рахунок бюджету мають 80% (а не 20%) юнаків і дівчат навчатись у ВНЗ. Та й ще мати стипендію, не нижчу від прожиткового мінімуму. Отоді розумні діти (Світлана Дейнека отримала золоту медаль у середній школі) не будуть обділені через нестачу коштів, зможуть здобути освіту у вищому навчальному закладі. По-різному самореалізовуються наші землячки: в науці, спорті, літературі, мистецтві, державних справах. А є й такі, котрі приходять у світ цей, аби дати життя одинадцяти діткам. Про себе також думають в останню чергу. От і 56-річну Софію Дейнеку обсіли хвороби. А вона все клопочеться долями синів і дочок, а тепер ще й онуків. І розквітає щастям за їхні успіхи обличчя матері й бабусі. А щоб частіше радістю сяяло лице матері-трудівниці, потрібно, аби й держава підставила плече під її клопоти. Бо прикро стає від думки, що найтяжчий труд материнський не ціниться.

Василь ЯНОШІ,

Дубно.Еще предлагаем узнать где можно недорого купить мужскую вышыванку. Вышиванку с Закарпатья надо покупать только на нашем сайте.