Аби тільки не перехвалити

Останнім часом місцеві газети та телеканали зарясніли матеріалам про зміни, що стались у Рівному після обрання пана Хомка мером. Добре, що журналісти (вони теж мешканці обласного центру) підмічають позитив у житті зголоднілих на добрі справи земляків. Та насторожує, що ЗМІ в основному помічають лише „плюси”, найменші здобутки міських чиновників сприймають на „Ура!”. Між тим, і „мінусів” тут чимало, бо за якихось півроку багато не встигнеш навіть при найбільшому бажанні.
Імпонує, що міський голова та його команда діють прозоро, не уникаючи зустрічей із пресою, відгукуються на пропозиції та побажання міщан, уже визначили пріоритетні завдання. Серед них – очищення міста від сміття, забезпечення мешканців теплом, ремонт доріг, робота транспорту. Так, вдалося зменшити кількість несанкціонованих сміттєзвалищ (ще недавно їх було 80), навести відносний лад біля будинків. Словом, комунальники сумлінніше стали виконувати свої обов’язки. Скажімо, на краще змінилась територія Меморіалу Слави на Київській вулиці. Та чомусь забувається, що святе місце роками мало непривабливий вигляд, де ж були відповідні служби? Начальник управління ЖКГ міськвиконкому Іван Гема розповів, як упродовж місяця його підлеглі приводили до належного вигляду Басівкутський пляж. Тут „освіжили” пісок, відновили спортмайданчики, облаштували питні фонтанчики, водопровід, душові кабіни, роздягальні, навіть біотуалети встановили. Та зроблене можна звести нанівець за день, бо легковики, мотоцикли, як висловивсь один із небайдужих відпочивальників, на пляжі „й далі роблять мерву”. І не лише на пляжі. Понівечено лавки в парку культури та відпочинку імені Шевченка, викрадено їх із Майдану Незалежності, „позичили” 50 кущів троянд у сквері біля кінопалацу „Україна”. Між тим, облаштування пляжу обійшлося у 276 тисяч гривень, контейнер для твердих відходів коштує 280 гривень, а лавка – від 780 до 1400. То чому б правоохоронцям (в місті патрулює 60 міліціонерів) не виявити хоча б одного любителя трощити потрібні громаді речі? Отже, задумане слід доводити до кінця.
Нова мітла мете по-новому. Владі амбіцій не позичати. З одного боку, це добре, коли хочуть, аби рідне Рівне чимось відзначилось. До Львова нам далеко, та чому б не мати такий стадіон, як у сусідньому Луцьку? А 450 тисяч гривень, виділених на реконструкцію „Авангарду”, пішли на ремонт будинку на вулиці Соборній, 1 А. От і „хвалимось” пусканням мильних бульбашок на Майдані, наклеюванням паперових квітів на танках Меморіалу Слави, обливанням водою перехожих, які палять. Плануючи такі „почини”, їх автори не прораховують, що дасть захід. Добре, спалили захисники української мови мішок „суржиків” – хіба менше „чортополоху” стало від цього стало в нашому спілкуванні? Злили кілька пляшок пива в каналізацію поборники тверезого способу життя – а „фестиваль” хмільного напою того ж дня й далі вирував у парку. Чи не ліпше було б розповісти молоді, що нині у ньому до 14% алкоголю (колись цей показник складав 1,8-3%), а пивний алкоголізм призводить до ураження печінки та нирок швидше від зловживання міцними напоями?
І таких „напівкроків” ще чимало. Аж 60 нових торговельних місць на центральному ринку відкрили для селян, які хочуть торгувати власною городиною. Ніби й плата за це символічна – люди й далі товчуться попідтинню довкруж ринку. Планується відновити місце відпочинку поблизу БК „Хімік”, навіть програму реконструкції та благоустрою розробили. Але зосталось „небагато”: знайти інвестора, який реалізував би проект для організації відпочинку рівнян, їх дітей. Непогано було б „оповити” багатостраждальну Устю. Дещо вже з проекту „Жива річка – здорові люди, квітуче місто” встигли втілити. Але коли звузять русло річки, аби удвічі збільшити його, — навіть управлінці з ЖКГ не знать. Мабуть, варто дотримуватись правила: „Планувати те, що напевне втілиться”. Бо вже чули про план освітлення парку культури та відпочинку імені Шевченка (нічого не зроблено), зникнення оковитої із продажу під час проведення державних і релігійних свят (те ж саме), ремонт ліфтів, будівництво дитмайданчиків, упорядкування прибудинкових територій (кінця не видно)... Потрібно було б ефективніше залучати до цих питань небайдужих, заможних людей. Бо сама влада „не потягне”.
У Дубні, приміром, Емілія та Ростислав Шегери впорядкували територію Свято-Іллінського храму. Навесні висадили багато квітів, навіть ціла гірка з ними тут з’явилась. Поплелась молода виноградна лоза, прийнялись вербиченьки. Поставили лавиці, ковану огорожу, на ній при вході – фігури ангелят. За кошт підприємців Людмили та Михайла Олександровичів освячено хрест-фігуру на честь чергової річниці Хрещення Русі. Отак змінилась прихрамова територія, милує око і радує серце вірників. Приклад, гідний наслідування.
Хочеться вірити, що в обласному центрі знайдуться послідовники добрих починань. Приміром, на пляжі вже цьогоріч має з’явитись кілька дитячих атракціонів, зокрема „водяна гірка”, невдовзі замість „руїн” з’явиться потрібний торговельний заклад, планується частину пляжу зробити платним. То варто сміливіше в ці справи залучати інвесторів.
Під час нещодавньої телепередачі до міського голови звернулась одна з рівнянок – поцікавилась, як стати членом його команди, аби допомогти пану Володимиру втілити намічене владою в життя. Це гарне підтвердження того, що люди довіряють міському голові, надіються, що його обіцянки й плани стануть конкретними справами. Ото журналісти ще не раз звертатимуться до цієї теми. Тому важливо правильно розставити акценти, не перехвалити. А вдячність людей не забариться. Аби добрі діла не забарились.
Валентин Суменко,
Рівне-Дубно.