Рівне:

Володимир Хомко: Політика мене обтяжує

Особливий погляд 28-вер, 2006, 14:559 prov 865
Директор РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» Володимир Хомко розпочинав свою кар’єру в далеких 70-х зі слюсаря механічного цеху Рівненського заводу торговельного обладнання. «Причому, уявіть собі, в той час не було безробіття, але я довго не міг влаштуватись на роботу, тому що був дуже малий і худий, — згадує директор Володимир Хомко. — Коли звернувся в міськвиконком, уповноважена у справах неповнолітніх запитала мене, на якому підприємстві я хочу працювати. Я назвав саме той завод і вона мене туди влаштувала. Я вдячний долі, що розпочав свою кар’єру саме з робітничої спеціальності, адже це корисно кожному.»
Пізніше Володимир Хомко здобув освіту в Рівненському інституті інженерів водного господарства, на факультеті експлуатації меліоративних систем водного інституту. Працював за фахом на Тернопільщині, але згодом повернувся в Рівне. Стверджує, що завжди хотів жити саме в Рівному. «Уявіть собі, що в Києві я залишив кар’єру, квартиру, залишив усе — і повернувся в Рівне. Коли переді мною постав вибір: Київ чи Рівне, я довго не роздумував…» — розповідає Володимир Хомко.
Рівняни знають пана Хомка не лише як керівника обласного водопостачального підприємства. Півтора року тому за підтримки однієї з політичних сил він балотувався на посаду міського голови Рівного. Однак, сьогодні Хомко запевняє, що в ньому все-таки переміг господарник і до політики він не збирається повертатися за будь-яких обставин, хоч і має власні політичні переконання.
— Пане Володимире, чи не вважаєте Ви, що рівняни багато втратили від того, що не обрали Вас міським головою?
— Я утримаюсь від подібних коментарів уже хоча б з етичної точки зору. У Рівному є міський голова, його обрали люди, він працює, виконує свої посадові обов’язки. Можливо, з наступного тижня я стану його підлеглим, тому що «Рівнеоблводоканал» мають передати місту. У мене з Віктором Чайкою нормальні стосунки. Ми з ним обговорили всі деталі, і ніяких проблем немає.
Минуло уже півтора року з часу виборів міського голови. За цей період не зробив жодної політичної заяви. Ніяких політичних випадів не робив і не маю бажання цього робити. І, знаєте, чим більше минає часу, тим більше переконуюсь, що вчинив правильно. Не хочу більше нічого коментувати, просто мені це неприємно. Мені цікаво займатися водопостачанням. Я в цій галузі спеціаліст. Хоч і балотувався на мера, це мене обтяжує… Є люди, які, коли виходять на трибуну, до оргазму себе доводять. Я до таких людей не належу.
— А що конкретно Вам вдалося зробити на посаді директора РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал»?
— Окрім технічних здобутків, які має наше підприємство, на мою думку, вдалося досягти найголовнішого: створити сприятливий мікроклімат у колективі. Колектив, який я залишив у 2000 році на сьогодні практично весь зберігся. Зауважу, що за весь час мого перебування на посаді керівника цього підприємства з посади інженера звільнив тільки одну людину. Переконаний, що кожній людині важливо знайти своє застосування. У тому й полягає талант мудрого керівника. Адже не можна примусити художника писати музику. Я, наприклад, не міг працювати бухгалтером. На цій роботі людина повинна бути уважна до бубочки. А я більш творчий. У нас великий колектив, але кожен у ньому максимально працює.
Ще коли у міністерстві працював, постійно мріяв про те, щоб у Рівному відмовились від очищення води хлором. Зараз очищуємо воду гіпохлоритом натрію. Вдалося застосувати також багато енергоощадних технологій. Усі насосні станції обладнали дорогим датським обладнанням, яке дозволяє змінювати режим водопостачання упродовж доби, оскільки в різний час люди споживають воду в різній кількості.
— Мова йде про підвищення тарифів на водопостачання. Чим воно зумовлене?
— Зростанням вартості витратних ресурсів, у першу чергу, електроенергії, яка з квітня минулого року подорожчала на 30%. Підвищилась також ціна на паливо-мастильні матеріали. Зросла зарплата. Мене дивує позиція держави в цій ситуації. З одного боку, всюди декларують, що не треба підвищувати тарифи, і в той же час збільшуються податки. Зокрема, держава для водоканалів збільшує плату за геологорозвідку на 80%. Це ж абсурд! Я не хочу, щоб підприємство, яким керую, просто жевріло, я хочу оновлювати водопровідні мережі, щоб було менше аварій. Аварійність, до речі, в нас і так одна з найнижчих в Україні.
На відміну від інших директорів водоканалів, чітко знаю ситуацію в державі, оскільки керував цією галуззю. Можу уявити, що відбувається на макрорівні. Оці популістські розмови про те, що є резерв у тарифі — це відверта брехня. Скажу чому. Зараз у структурі тарифів узагалі немає інвестиційної складової. Закладено лише зарплату, вартість електроенергії, податки… Однак, необхідно передбачити щонайменше таку або вдвічі більшу складову, яка дозволяла б нам замінювати мережі, насоси тощо. Ми закінчуємо «проїдати» інфраструктуру, яку отримали у спадок ще з радянських часів. Ще п’ять-шість років — і вона розвалиться. Тарифи в нас одні з найнижчих в Україні. Дехто мені робить закид, що в Києві куб води коштує 72 копійки. То за ті 72 копійки Київ уже собі назбирав 300 мільйонів боргів за електроенергію і зараз там підвищують тариф у чотири рази. То кому потрібний оцей безглуздий популізм? У Польщі, Прибалтиці вода коштує долар. Але це ще мало. Водопостачання повинне коштувати від одного до трьох доларів. Інакше утримувати цю систему просто неможливо.
— А на відпочинок у Вас вистачає часу?
— Звичайно, менше, ніж було колись, але вистачає. Хоча, скажу відверто, упродовж 6 років я майже не відпочивав. У цьому році вперше за цей період узяв відпустку на 17 днів і поїхав відпочити в Трускавець. Я дуже люблю Трускавець, але не їздив туди з 2000 року.
— А чим захоплюєтесь?
— Люблю читати. Цікавлюся автомобілями. Люблю перечитувати Платонова, це мій улюблений письменник. Глибокої класики, Толстого не читаю. Передплачую і переглядаю абсолютно всю місцеву пресу, «Зеркало недели», «Урядовий кур’єр».
Люблю збирати гриби. У лісі вже давно не був, але в цьому році обов’язково поїду. І я, і моя дружина родом з Тернопільщини. Люблю бувати на своїй малій батьківщині. Там багато родичів, знайомих. І тут є друзі. Ніколи не відмовлявся від сауни. Навіть, коли працював у Львові, приїжджав у Рівне на один день — у сауну. Але найголовніше — для мене сім’я. Як кажуть, мій дім – моя фортеця. Дуже люблю свою дружину, дітей. Маю двох доньок. Старшій — 27 років, працює в UMS, а молодша закінчує Європейський університет. Я не педагог, але прибічник класичного виховання в повному розумінні цього слова. Як мене мої батьки вчили, так і я своїх дітей виховував. Ні з наркотиками, ні з випивкою у них проблем немає.
Особисто в людях ціную пунктуальність і чесність. Мені це дуже імпонує. Не хочу сказати, що живу не так аж дуже стерильно, але намагаюсь дотримуватись цих норм.
— А як Ви познайомилися з дружиною?
— Вчились в одній групі в водному інституті. І знайомі вже понад 30 років. Вона також працює на нашому підприємстві інженером-екологом.
— Що у Ваших планах?
Коли повертався в Рівне з Києва, поставив собі за мету зробити цей водоканал кращим в Україні за всіма показниками. Мені хотілося б реалізувати себе як фахівця саме у водопостачанні. Мені пропонували очолити Львівський водоканал, пропонували там квартиру, новий автомобіль… Після довгих роздумів все-таки відмовився від цього запрошення. Там теж цікава робота, водоканал добитий до ручки. А реалізувати себе можна там, де є проблеми. На ідеальному місці себе проявити неможливо. У нас є велика проблема — борги перед «Азотом», які тягнуться з попередніх років. Будемо розраховуватись. Найголовніше завдання — це будівництво очисних споруд. У нас критична ситуація з каналізацією. Проект зараз проходить державну експертизу і є 5 пропозицій щодо інвестування. Ми їх вивчаємо і думаю, що до кінця року розпочнемо будівництво.
Наталія ЛЕВЧУН,
Рівне.
Похожие новости
Створення та просування сайтів Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Календар
«    Листопад 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Вгору