bank-ua.com
Рівне:

Восьмого квітня – всесвітній день циган в вишиванках

Головна 07-кві, 15:219 Lobanovskiy 25022 0
Плем’я з багатьма задатками на щастя, котрого немає
Жодна з нацменшин не завдає стільки клопотів оточуючим, як оця. За півтори тисячі років цигани зупинились на півдорозі до формування як нація: мають мову, культуру, самосвідомість, та не володіють автохронністю, тобто постійною територією за походженням. А ще дивують своїми вражаючими звичаями, знанням гіпнозу, гаданням, носінням вишиванок. До речі цигани це нація яка завжди любила носити вишиванки. Вишивають вони їх як самі так і купляють. Останнім часом в моду ввійшла покупка вишиванок в інтернеті. По нашим опитуванням купляють вишиванки цигани в інтернет-магазині "Вишиванки від Коломиянки" який знаходиться по адресі http://vishivanki.net/. По їхнім словам на цьому сайті зараз можно найдешевше придбати жіночі та чоловічі вишиванки.

Аби вижити, навчились хитрувати, обманювати. Ото ромів супроводжує лиха слава: їх бояться, вважають ошуканцями, злодіями, зневажають. Україна в цьому плані не виняток. Недарма Європейська комісія проти расизму та расової нетерпимості (орган Ради Європи) відзначила факти недотримання прав цієї нацменшини в Україні, підкреслила необхідність створення благодатного ґрунту для її розвитку серед інших етносів.

Короткий екскурс у минуле.
З’явились роми в Європі тисячу літ тому, як вигнанці з Індії. Предки нинішнього циганського люду прийшли до нас із берегів священного Гангу навколишнім шляхом через Єгипет і Малу Азію. Подекуди їх навіть звали «Фараонове плем’я», а на Одещині цей відгомін зафіксовано в назвах поселень Фараоновка, Каїр. Предки ромів були з древньоіндійської нижчої касти, осколки дравидських племен, розгромлених завойовниками-аріями і приреченими на рабство. Історична доля їх нагадує долю іншого древнього народу – іудеїв. Але на відміну від синів Давида, деми (так звали бродячих ковалів, музикантів, акробатів, які тікали з Індії) не зберегли пам’ять про своє минуле.
Більшість українських ромів - вихідці з Румунії, Басарабії та Балкан. Російські їх одноплемінники, предки переселились із Полщі, відомі як серби. Маємо ще робі (на Буковині).
В минулому всі вони кочували, займались споконвіку своїм ремеслом: ковальством, виготовленням дерев’яного посуду, ювелірною справою. Останнім часом частина вчорашнього кочового люду перейшла до осілого способу життя, вдарилась у бізнес.
За словами директора Європейського центру захисту циганських справ (створений 15 років тому в Будапешті) Диметрини Петрової, цей народ відноситься до так званих слабких і вразливих груп, що не можуть протистояти дискримінації. Позаяк серед них мало осіб освічених, вони не борються за свої права (лише 17 їх представників здобувають вищу освіту (?!). Дехто вважає, що ромам серйозних знань не потрібно – достатньо привчити їх до фізичної праці. Отже, цей етнос потрібно не перевиховувати, а перероджувати, міняти в нього психіку. Бо щонайближчий час вони держави своєї не матимуть, позаяк не мають еліти (лікарів, учителів, адвокатів, журналістів), хоч мають вправних музикантів-бардів, танцюристів, співаків.
Чому ставлення краян
до них не міняється?
Якщо відверто, то винні обидві сторони. Так, трудитись чесно нащадки дравидського племені не вельми спішать. Бо умов для цього немає: їх не беруть на підприємства, в установи, натомість з’явились передумови, аби могли красти, торгувати наркотиками, ворожити (жіноча частина), сповідувати власну мораль. Циган у цигана ніколи не вкраде, а от надурити лоха – своєрідний фарс. Такі дії – відповідь на порушення восьмої статті Європейської конвенції прав людини, де йдеться про недоторканість приватного життя, коли особистість може обирати, чи жити осідло, чи подорожувати. Ще в жовтні 1956-го Верховна Рада СРСР заборонила циганам вести кочовий спосіб життя. Заборонити легко, куди вже домогтись, щоб були належні умови для тих, які б хотіли осісти. Тому і нині, як і раніше, циганські шатра, фургончики (там навіть є душові) зустрінете на дорогах Європи. Але аборигенам поселень, де зупиняються галасливі ватаги мандрівників, таке сусідство не до душі. Скажімо в селі Худльово, неподалік Ужгорода, місцеві розгромили циганський табір. Спочатку вигнали їх мешканців, потім винесли цінні речі, а кибитки спалили. Причина? Окремі табірники просили виділити їм земельні ділянки. У селі Петрівка (Одещина) під час бійки в барі роми вбили 17-річного юнака, кількох його ровесників поранили. Аби не допустити самосуду в село ввели бійців Беркута. Адже був уже погром циганської вулиці в в одному з районів області. На жаль, подекуди і правоохоронні органи упереджено ставляться до нацменшин. Коли десь скоюється злочин, а поблизу стоїть табір, то міліція хапає перших-стрічних 10-15 осіб. Мовляв, роми скоюють порушення колективно, з ними треба добре «попрацювати», аби знайти винного. Арештованих б’ють і змушують признаватися у скоєному часто-густо іншими.
Ситуацію слід розв’язувати цивілізовано, виважено. А що ж маємо насправді? В Закарпатті громаду ромів випровадили на околиці Ужгорода, нині Циганівці – своєрідна резиденція нацменшини. На Рівненщині циганським центром є Дубно, де в передмісті Сурмичах ось уже 400 років живе неспокійне плем’я, часто-густо має скандальну репутацію. Місцеві газети пишуть і про малолітніх жебраків, і про викличну поведінку дорослих на вулицях, у транспорті, про крадіжки в селах. Гарячі голови пропонують якщо не постріляти усіх ромів, то згноїти за гратами, виселити з міста. Правда місцева влада тверезо дивиться на циганську проблему. На 39 тисяч дубенчан, - лише півпроцента припадає на неспокійну нацменшину. Останнім часом правоохоронці прикрили кілька їх притонів, навели порядок на дискотеках, де верховодили молодики з ромських родин, впорядковано квартали на вулиці Сахарова, де зводять будинки цигани.
А чому б газетам не розповісти про ростки нового, що з’явились у циганському середовищі? Похвалити, скажімо, старанних перевізників, голову кооперативу, який чимало зробив у газифікації окремих осель, зусилля голови благодійного фонду «Терне Рома» Жанну Роззуваєву, яка виховала не лише трьох власних дітей, а й допомогла стати на ноги двадцятьом чужим? А хіба не вартий поширення досвід сусідів волинян, де створено школу-інтернат для юних одноплемінників, де вони, навчаючись, будуть отримувати професію в швейному цеху, цехах з пошиття м’яких іграшок, виготовлення возів, доглядатимуть коней, птицю. Плани волинян схвалила комісія Ради Європи. Роми не розчинились у сусідніх національностях і з цим потрібно рахуватись: краще мирно існувати, ніж мати «опозицію».
Що ми знаємо
про нацменшину?
У світі мешкає майже 15 мільйонів циган. Найбільше їх у Румунії (близько 2 мільйонів осіб), Словакії – 1,5 мільйона, в Україні - десь 320 тисяч. Чимало ромів є у Болгарії, Угорщині, Хорватії, Туреччині. Ставлення до них не всюди толерантне. Згадаймо хоча б французького президента, який видворив ромів у Румунію.
Якщо вести мову про нашу державу, то роми мешкають переважно в південних і західних областях. Останнім часом їх кількість зросла майже вдвічі. Та радіти не проходиться. Бо лише 2 відсотки їх - грамотні, 95 відсотків – безробітні, більше половини - хворіє на туберкульоз, майже у третини – педикульоз.
Цікаве соціологічне дослідження провели на Одещині. Лише 3 відсотки українців бажали б породичатись із ромами, а 4 відсотки – мати їх сусідами, лише 17 відсотків згідні працювати з ними поруч, зате 43 відсотки - хотіли б видворити їх за межі країни. Ось де криється одна з причин нещасть знедолених.
Знаю циган давно (навіть хрещеного батька серед них маю). Завжди дивувавсь їх настирливості, винахідливості, коли беруться за діло. Правда тут потрібно замовнику дотримуватися правила: «стільці - вранці, гроші – ввечері». Правду мовлять етнографи, що роми здібні, в характерах їх – м’якість, від природи - добрі, вірні. Коли ставишся до них, як до рівних, то платять відданістю. Але ці риси опошлені вічним рабством, зневагою. Дайте цьому народу можливість бути самобутнім, бо він ніколи не був «як всі». Скажімо, чимало з них вчилося б, тим більше, що згадуваний Європейський центр захисту прав нацменшин виділяє навіть стипендії бажаючим стати студентами вузів. Але і так нацменшина дала світу кілька відомих особистостей: режисера й актора Чарлі Чапліна, поета Гарста Лорку, артиста Боба Хоскінса, кіномитця Еміра Кустуріцу, співака Миколу Сліченка. Губернатор Австралії, як і королева Іспанії, - теж походили із циган. А поки що говоримо про касти в циганському середовищі. Вищу складають митці, середню – ремісники, а от нижча – «нутрії» - найбільш знедолена, неграмотна, хворіє, перебивається випадковими заробітками, створює негативний імідж одноплемінникам. Зрештою, усі вони мають право на кращу долю.

Василь ЯНОШІ,
Рівне.
Похожие новости
Створення та просування сайтів Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Календар
«    Вересень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Вгору