Колишній афганець пише вірші

Служба в чужій країні стала для Василя Ярмуся школою мужності, військового братерства серед людей, які ніколи не знали один одного, але волею її величності Долі зустрілися на афганській землі.
Василь Ярмусь народився в селі Дружба. Навчався у школі, у професійно-технічному училищі. Служив у армії. У березні 1982 року його відправили в Афганістан. Військова частина дислокувалася у провінції Кандагар, за 20 кілометрів від самого міста. Чужа країна зустріла Василя піщаними пустелями, сірими горами та пронизливим афганським холодом, який пробирав до самих кісток. Вісім місяців і чотири дні, проведені Василем Ярмусем у цій країні, здавалися йому роками. Кандагар на той час вважався одним із найнебезпечніших місць в Афганістані. Бойові дії здійснювались там дуже інтенсивно. Деякі з нас, говорить Василь, не могли застосувати зброю без крайньої необхідності в бою, а інші не бачили в цьому жодних проблем.
У червні 1982 року в районі Спілбулдака приймали участь в ліквідації бази Шіннарай. Чергова військова операція під кишлаком Гундіган у липні мало не стала останньою для екіпажу БТР-70, яким керував рядовий Василь Ярмусь. Там, за даними розвідки, розташувалось велике угрупування моджахедів, польових командирів Лафіта та Хаджімамада. О п’ятій ранку, на світанку, розпочалася військова операція. Душмани, кимось заздалегідь попереджені, зайняли командні висоти та влаштували засідку військовим підрозділам обмеженого контингенту радянських військ. Моторизовану колону, серед якої був і БТР зв’язку, обстріляли. Значна частина дороги виявилася замінованою. При спробі об’їхати небезпечну ділянку натрапили на міну, БТР зазнав пошкоджень, а члени екіпажу – контузій та поранень. Врятувало те, що міна була протипіхотною, і всі солдати залишились в строю.
Після закінчення військової служби Василь повертається в рідні краї. Успішно навчається у Львівському Національному університеті імені Івана Франка. Здобувши кваліфікацію вчителя історії та суспільствознавства викладає в школах району, нині працює вихователем Радивилівського професійного ліцею.
У Василя Ярмуся широка палітра захоплень. Він видав дві поетичні книги – “Про все, чим живу...” та “Нам випало жити...” Пише про те, що добре знає, що раз у раз бринить у його душі і спонукає до роздумів про добро і зло, правду і кривду, мужність і слабкодухість. Друга царина захоплень у Василя Ярмуся – краєзнавство. Він засновник і завідувач історико-краєзнавчого музею у професійному ліцеї. Автор низки публікацій в місцевій пресі. Неодноразово приймав участь в експедиціях з історико-краєзнавчого дослідження сіл нашого району. Плідна праця над реалізацією історико-краєзнавчого проекту з дослідження героїчного минулого земляків-афганців завершилась підготовкою до друку книги пам’яті “Афганістан – наш біль”, присвяченої воїнам-афганцям Радивилівщини.
Анатолій ТИМОШЕЙКО,
Радивилів.