Пам’ять про Ікву і землю волинську

Пережите

Пам’ять про Ікву і землю волинську


Нещодавно до рук потрапила збірочка поетичних мініатюр «Запам’ятати світлі образи» Галини Опалінської польською мовою. Цікаво, що авторка з’явилась на світ 1 березня 1924 року у Млинові. Тут, на берегах Ікви минули чарівні миті дитинства і юності, які затьмарив вибух Другої світової війни. У пам’яті Галини закарбувалася і висилка у Сибір близьких людей, знущання над людьми «нової влади».

У 1945 році дев’ятнадцятирічна Галина у зв’язку із новим поділом Польщі змушена була змінити місце проживання. Події тих років їй запали глибоко в душу. Можливо, саме тоді і зароджувалася її схильність до тепла і домашнього вогнища. У післявоєнному «вавілонському стовпотворінні» дивом відшукала свого чоловіка Мечислава — поручника Війська Польського, котрий у складі 1 дивізії завершив бойовий шлях у Берліні.

Із чоловіком пані Галина знайшла життєву пристань у Бєльську-Білій, де на світ з’явилися дві їхні доньки: старша Анна і молодша Барбара. Матуся намагалася створити у родині атмосферу, у якій виховувалася на зорі свого життя у Млинові.

Життя авторки книги «Запам’ятай світлі образи» випало на періоди вагомих втрат і великих надій на світло правди і мрій, які мали шанс збутися. Літа і весни дописували розділи долі, і в тій ситуації важливо було у серці і в душі закарбувати добрі, світлі образи, які формували духовний світ, глибоку віру у сенс слів, понять добро, краса, правда. Слова й образи у книзі закликають до найвищих людських цінностей, конденсують кращі миті минулого, сьогодення і майбуття, ностальгічні спогади про Волинь.

Вірші Галина Опалінська писала для себе, бо цього прагнуло її серце, жива пам’ять. Вірші вона писала для найближчих і найдорожчих. І наголошує: така була, така залишилася, так розуміє сенс життя. І справді, незважаючи на біль і розпач, вона пам’ятає тільки життєдайні образи... І спогади про землю дитинства — землю Волинську.



ІКВА

Ікво, наша люба річко.

Течеш із маленького потічка.

Хоча і близькі твої краї —

Ми вглядалися у води твої.

Верби нахилили чола,

Ікво, повноводна доле!

Пливуть по ній веселі люди,

Чути їх голоси всюди.

Пливуть також лілії білі,

Чисті, як наша молодість.

Зірвала одну лілію,

То мій талісман, Ікво,

І знак віри незламної.



ВЧОРА

Портрет мій з маками,

Колосся, рум’янок обабіч.

І спогади, стільки спогадів —

Будь собою вдень і ніч.

А ти йшла поміж колоссям,

Між житами в імлі.

Збіжжя, як ліс густий,

На Волинській землі.

Підготував і переклав з польської Віталій ТАРАСЮК

Млинів