Сім днів у Польщі

Щодня по телевізору ми чуємо про падіння курсу гривні та бідність української нації. В той же час Європа в наших очах постає як утопія, де кожен може знайти роботу, хороше житло та ще й відкласти трохи грошей на мандрівки. Але ж у чому різниця? Чому вже за 200 кілометрів від мого рідного міста рівень життя в декілька разів вищий?
Нещодавно певною мірою задовольнив свою цікавість та отримав відповіді на ці запитання. Я провів тиждень у Польщі. Можливо, сім днів - не так багато, але мені цього вистачило, щоб зрозуміти, що означає “європейський рівень життя”, насамперед, для споживача.
Одне з найяскравіших вражень я отримав в перший день мандрівки. Буквально за декілька годин після перетину кордону ми дісталися до невеличкого містечка Хелм. Воно, насамперед, відоме завдяки університету. По всьому місту були розміщені білборди з рекламою безкоштовної освіти, і мене це дуже здивувало, адже порівняно з деякими українськими платними “університетами” Хелм пропонує першокласну вищу освіту.
Походивши трохи по місту, на мене чекало знайомство з польськими цінами на побутові товари. Чутки про те, що за кордоном більшість речей значно дешевші, виявилися цілком правдивими. Зайшовши в перший-ліпший магазин одягу, побачив кросівки, які коштували приблизно 130 гривень, хочу зауважити, що це не був “секонд-хенд”, і на розпродаж я не потрапив. То була звичайна крамниця із середньостатистичними цінами. Повернувшись додому, побачив такі ж кросівки на базарі за 300 гривень. І продавець запевняв, що через фінансову кризу він їх продає практично за собівартістю.
Щодо електронної техніки, то подекуди ціни вдвічі нижчі. Продукти харчування, такі як м’ясо, цукор та хліб, приблизно на 20-30 відсотків дешевші, ніж наші, а тим часом якість значно вища.
Я жив декілька днів в родині в невеличкому селищі на півночі Польщі і дізнався багато про рівень життя звичайних людей. Звісно, люди в Польщі не купаються в золоті, і в них теж виникають фінансові проблеми, але навіть наймінімальніша зарплатня дозволяє їм задовольнити свої потреби.
Я не кажу, що Україна бідна чи гірша за Польщу, просто побувавши там, зрозумів головну проблему нашої країни – ставлення до людей. І якщо ми хочемо у Євросоюз, то повинні намагатися почати не з підвищення зарплатні, а з нашого ставлення.

Олександр ОЛІЙНИК,
учень 9 класу школи №15, Рівне