Заморські новосели обживають Полісся

Шість років тому ожили приміщення колишнього аеродрому сільськогосподарської авіації, що неподалік села Головниці Корецького району: сюди доставили першу партію страусів. Доки йшов від автотраси Київ-Чоп до шлагбауму незвичної ферми, пригадував, що знаю про теплолюбних екзотичних птахів.

Доволі розумні, допитливі та водночас порівняно спокійні переселенці, батьківщиною яких вважають Африку, Австралію чи Південну Америку, де вони мешкають у саванах і пустелях. Страуси не літають, зате добре бігають – вони розвивають таку швидкість, що можуть перегнати коня-скакуна. Ці птахи травоїдні, хоча на волі не гребують насінням трав, комахами, дрібними хребетними. Подейкують, ніби при небезпеці ховають голову в пісок.
...На кордоні до „режимного об’єкту” спілкуємося з черговим оглядальником пташиного поголів’я Дмитром Рижуком. Романтична ідея вирощувати в умовах Полісся екзотичного заморського переселенця давно витала в повітрі серед земляків. Та якщо, скажімо, в Гощі чи в Судовичах (Дубенщина) любителі природи розводили пернатих велетнів задля екзотики, то на дочірньому підприємстві ТОВ „Екстрадиція” планують мати від мешканців ферми неабияку вигоду. Адже страуси не виробництво майже безвідходне, хоч і вимагає неабияких затрат. За свідченням дієтологів, яйця та м’ясо заморських пернатих переселенців - не лише смачний, але й корисний делікатес. Бо м’ясо нагадує молоду телятину, а в яйці (за смаком схоже на куряче) значно менше холестерину. До речі, в середньому яйце важить 1,5 кілограма, має тверду шкаралупу товщиною до 5 міліметрів. Його можна використати як посудину для води, а також як матеріал для оригінальних великодніх писанок, прикрашених бісером (такі сувеніри роблять, зокрема, у Корецькому монастирі). Та й шкіра птаха цінується вище від знаменитої крокодилячої. Подейкують, ніби наш президент носить із неї туфлі. А страусиний жир широко використовують в косметологічній промисловості. Також його застосовують для очистки скла в високооптичних приладах. Навіть кігтям „знайшлася робота” – ними на ювелірних підприємствах шліфують діаманти. До недавнього часу модниці ганялися за красивим білосніжним оперенням хвоста і крил, що цінувалось як прикраса. Нині в просторих вольєрах розкошують 75 птахів породи „блакитна шийка”. Але щоб отримати від них новий спектр вигоди, потрібен певний час. Закупили в Польщі інкубатор, вже навчилися вирощувати страусенят. Про це клопочеться його завідувачка Тетяна Рижук. Колектив ферми (а тут зайнято десять чоловік) набув певного досвіду обслуговування пташиного поголів’я, вивчив основні риси його поведінки для того, щоб воно якнайшвидше акліматизувалось у поліських умовах. На самперед, добре неслось. У природному середовищі самець сам вибирає собі 3-4 „подруги”, є турботливим „чоловіком” і „батьком”. Він знаходить місце для яйцекладок, висиджує малят і доглядає їх.
На фермі дещо спростили звичний цикл. Так, бригадир Володимир Рижук, доглядальники Павло Шевчук, Сергій Ольшанський, Дмитро Рижук навчилися „викрадати” яйця з-під самців, особливо коли вони під час шлюбного періоду виконують ритуальні танці. Самка несеться через день, тож за сезон, упродовж теплої пори (з середини квітня до середини вересня) буває до 50 яєць. Пташенята з’являються нас віт через сім тижнів, у межах 44 днів. У природних умовах „батько” висиджує яйця день і ніч, а в спекотних місцях час від часу залишає гніздо, прикривши його піском. У інкубаторі яйце рекомендується перевертати через кожні чотири години.
Найголовніше в догляді – дотримуватися рекомендованих спеціалістами Білозерської станції, що в Гайсинському районі на Вінниччині, апробованих європейських технологій годівлі (особливо до тримісячного віку, коли молодняк надзвичайно вразливий). Щоб мати гарну віддачу поголів’я, підтримувати сильну імунну систему пташиних організмів, потрібно пам’ятати про чітке співвідношення фосфору та кальцію, не забувати малечі, що вилупилася вагою 1,2 кілограма, додавати в корм пісок, дрібненький щебінь. Є й інші секрети догляду за птахами.
Можна зрозуміти, чому так „носяться” з підопічними на фермі. Адже йдеться про чималі кошти, які отримаєш (чи втратиш) при реалізації вирощеного. Так, за яйце в супермаркеті дають 100 гривень, одномісячне пташеня коштує 125 доларів, а однорічне – усі 900, тим часом, за дорослого птаха викладають 1,5 тисячі євро(!). Отож доглядальники стежать, щоб дорослі особини щодня отримували по 2,5 кілограма гранульованих спецкормів, достатньо люцерни. Зелений корм вирощують на 4-гектарному полі, виділеному сусідам Головницькою сільрадою. У раціоні страусів також є цибуля, морква, яблука. І про воду не забувають (птахи п’ють тричі на день), як і про солом’яну підстилку.
Знаходяться страуси в загорожах, де кожна „сім’я” має вигульний майданчик розміром 7 на 70 метрів. У належно облаштованих приміщеннях вони ночують, перебувають негоду (ховаються взимку – якщо температура нижча, ніж 20 градусів, то приміщення обігріваються). Отже, мають де нагулювати апетит.
Я запитав пана Дмитра, які цікавинки він помітив за диво-птахами. Виявляється, страуси сторожкі – вони сплять з розплющеними очима, миролюбно ставляться до „своїх”. А ось „чужих” близько не підпускають. Сердитий „батько” може вбити коня. А голову птах у пісок ніколи не ховає – то вигадки.
А ще з історії відомо, що сильних агресивних самців у Римі випускали битися із гладіаторами нарівні з тиграми та левами. В наші дні в Австралії влаштовують захоплюючі страусині перегони, впрягаючи „спортсменів” у легкі колісниці.
Ферма неподалік Головниці – третя в Україні за кількістю птахів. Тут роблять усе, щоб поголів’я формувалося самостійно, природним способом, а страуси почувалися комфортно. Можна твердити, що заморські новосели обжилися у поліських умовах. Можливо, спрацьовують закладені у них гени – приблизно п’ять тисяч років тому Україна за природними умовами нагадувала Африку, і голосисті пернаті бігуни мешкали не лише поблизу пустелі Сахара, але і в нашій місцевості.

Василь ЯНОШІ,
Корецький район.