Бібліотекар за фахом і співачка за покликанням Поліна Добровольська ще з дитинства закохана у дивовижний світ музики та пісень. Ось уже 30 років вона дарує свій талант, ділиться теплом душі та ніжністю серця, виступаючи на сценах Будинків культури в Степані та навколишніх сіл, беручи активну участь у художній самодіяльності та просто співаючи українських пісень.
Для жительки Степаня Поліни Добровольської пісня — не лише радісна опора власного життя, а й дар, що вона передає оточуючим, односельцям, від чого виникає особлива аура якогось щемливого піднесення. Вона залюблена у пісенну творчість і вміє передати співом настрій душі, поезію духовного осяяння.
Репертуар пані Поліни включає популярні народні пісні та авторські перлини пісенної культури України. Односельчани порівнюють її виконавську майстерність зі співом відомих народних артистів України, зокрема Раїси Кириченко.
Народилася Поліна Добровольська в селі Велюнь Дубровицького району. Зростала у багатодітній сімї. Її батьки теж люблять співати народні пісні. І хоч на своєму віку пережили багато труднощів, до пенсії працювали у колгоспі, але любов до пісні пронесли у своїх серцях протягом життя. Пісня допомагала їм і у праці, і у відпочинку. В дитинстві пані Поліні теж доводилося нелегко.
“Іноді, бувало, так наробимося, втомимося, що падаємо від утоми. Пісня ж завжди додавала фізичних та духовних сил, ставила на ноги та підтримувала,” - згадує Поліна Добровольська.
Після закінчення школи пішла в Дубровицьке культосвітнє училище. Проте навіть здобуваючи освіту бібліотекаря, вона постійно цікавилася музичною літературою, вивчала нові пісні. По закінченню закладу пані Поліна отримала направлення в Зносицьку, а потім перебралася в Грушівську сільську бібліотеку, де зустріла свого майбутнього чоловіка, місцевого хлопця Валерія. Закохалися, одружилися, створили сім’ю. Не обійшлося і без добрих людей, які багато допомогли в становленні як культпрацівника молодій жінці, їм і донині завдячує пані Поліна.
У вільний від роботи час Поліна Добровольська керувала хором місцевого колгоспу. Співочий колектив виступав по селах району і мав неабиякий успіх в аудиторії, без нього не обходилося жодне свято.
Згодом жінка Поліна разом із сім’єю переїхала в Степань, де понад 10 років завідує дитячою бібліотеку. Проте доля вирішила зіграти з нею злий жарт. Чорнобильська катастрофа закинула чоловіка пані Поліни, Валерія Добровольського на ліквідацію наслідків трагедії. На той час в сім’ї було вже двоє дітей. Працюючи на забрудненій радіацією території, чоловік важко захворів, став інвалідом першої групи. І пані Поліні довелося ростити дітей та доглядати за чоловіком. Та біда не зламала жінку. Увесь цей час її по життєвому шляху супроводжує пісня, яку вона з теплом та любов’ю дарує людям. Її дзвінкий голос чарував слухачів на святах, фестивалях та інших заходах. Люди запрошують Поліну Добровольську на професійні та родинні свята, щоб вона своїм співом дарувала їм гарний настрій.
Творчий доробок співачки-аматорки доволі різноманітний: від патріотичних народних пісень до творів про кохання та любов до рідного краю.
Нині вона - любляча дружина, мама, бабуся. Жінка щаслива, що продовжується її рід. Росте гідна спадкоємниця її таланту.
- Я дуже люблю українську пісню, проте щоразу хвилююся перед виступом, - розповідає Поліна Добровольська. – Та після співу відчуваю себе як після сповіді, а даруючи людям свою творчість, здається, сама збагачуюсь духовно. Внучку також виховую в любові до співу та рідного слова. Мрію, щоб вона отримала музичну освіту та продовжила моє захоплення життя.
Активна пані Поліна і в громадському житті селища. Проте не зраджує своїм поглядам та залишається вірною переконанням, любить батьківську землю та Україну. Адже іншої у нас немає і не буде.
Нині пані Поліна активно переймається проблемами інвалідів.
Ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я, і не тільки у Міжнародний день інвалідів, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть ті, хто справді потребує допомоги та уваги, - зазначає Поліна Добровольська. – Не з чужих слів знаю проблему інвалідів і я. доля склалася так, що мені довелося доглядати за чоловіком-інвалідом 14 років. Його інвалідність пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, діагноз – розсіяний склероз. А нам було лише по 39 років, саме жити, дітей виховувати, женити, одружувати, адже у нас син і донька. З того часу наше життя поділилося на дві половини – до захворювання чоловіка і після страшного діагнозу. Але Бог дав мені силу волі, мужність та терпіння доглядати за чоловіком, допомагати дітям, діждатися онучки Улянки, якій вже 5 років. Тому, життєвий і професійний досвід дають мені можливість допомагати іншим людям, які потребують щирого спілкування та милосердя.
Ось так і живе пані Поліна, співаючи та допомагаючи людям. А наприкінці 2006 року у с. Степень відкрили стаціонарне відділення координаційного територіального центру соціального обслуговування малозабезпечених верств населення. З того часу працівники Степанської дитячої бібліотеки, в якій працює Поліна Добровольська, підтримують тісні зв’язки з завідувачем відділенням Василем Линкою.
- Я завжди намагаюся розрадити людей добрим словом чи гарною піснею, - каже пані Поліна. – Люди хвилюються, дякують за мої пісні. Особливо за пісню “Душі криниця”, пісню про рідну хату, яку мимоволі згадують ті, хто її втратив. А я не можу стримати сліз, дивлячись в їх щирі, добрі, материнські та батьківські очі. І хоча їм доводиться доживати вік у казенних стінах, та вони не залишені напризволяще, а перебувають під захистом держави. Адже інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче їм допоїти і хто допомагає.
Вікторія РИЧКО,
Степань.
