Про демократію по-білоруськи

Нагода поспілкуватися з Олександром випала у День Перемоги. А вже наступного дня він їхав на прес-конференцію до Києва.
Олександр розповідає, що акції не судилось стати довготривалою, бо через кілька хвилин від її початку за справу взялися білоруські “омонівці”, які розігнали мирний марш і затримали учасників. До речі, маніфестація проводилась під Адміністрацією Президента ( згодом дивними видаватимуться слова Лукашенка, коли він відповідатиме Ющенку, що про акцію не знав нічого). Після затримання хлопців помістили у кімнату площею 15кв.м., з одним маленьким вікном, туалетом в кутку і дерев’яним настилом, на якому вони спали. Окремо утримували українців, росіян і білорусів. В приміщенні було дуже холодно, а затриманим не дали навіть ковдри (добре, що про цю справу згодом потурбувався консул). Пан Сердега, вже наступного дня зв’язався з маніфестантами і відчайдушно домагався їх звільнення. Він підтримував хлопців морально і психологічно, власне з його телефону вони врешті отримали змогу зателефонувати додому, аби заспокоїти рідних. Взагалі, роботою наших дипломатичних представництв активісти задоволені. А поки, отримавши вердикт, у більшості – арешт на 10 діб (один був засудженим на 15, але згодом був звільнений, інший – на 9), хлопці голодували, читали Стецька і вели інтелектуальні бесіди, а після звільнення їм виділили “аж” 3 години на депортацію. Цікавим є той факт, що росіян відпустили раніше. Є кілька пояснень цьому: по-перше – наша славнозвісна революція, і, пов’язане з нею, занепокоєння, що паростки подібного вільнодумства можуть прорости і на білоруських теренах, по-друге – те, що наше МЗС ( на відміну від російського) не погодилось визнати вину наших земляків, а наполягало на звільненні, вважаючи затримання порушенням норм міжнародного права. До речі, наразі у Мінську працює наш адвокат, член міжнародної правозахисної організації, а справу передано до Верховного Суду Білорусі. Хоча українці вже відсиділи свій термін, – визнання їх невинними є для нас справою честі.
А наразі наш земляк почуває себе добре (наскільки це можливо після переїздів, хвилювань і голодувань). Вердикт білоруської влади – п’ятирічна заборона на в’їзд до Республіки Білорусь. Але його активна громадська позиція не могла не відобразитись на інших сферах життя. Приміром, ще в березні Олександр був відрахований з університету через академічну заборгованість, яка була зумовлена активною діяльністю у подіях Помаранчевої революції. Наразі ж Сашко планує відновити своє навчання у ВНЗі та продовжувати сумлінно працювати на благо “Національного Альянсу”, і далі редагувати газету “Правий поступ”. А що до “Національного Альянсу”, то не виключено, що після цих подій з’явиться багато охочих поповнити ряди організації.

Мирослава КРУПЕНКО,
Рівне.