КРИЛАТА РЕКОРДСМЕНКА ІЗ МОШКОВА

Останнім часом жителі Мошкова, вітаючись із односельцем Володимиром Андрійчуком і «перекинувшись» із ним кількома звичними репліками, неодмінно запитують: як там твоя гуска? Сторонньому важко зрозуміти, про що йдеться і до чого тут якась гуска. А між тим, жителі Мошкова та навколишніх сіл посвячені у цікаву житейську історію, яка взяла початок у травні 1977 року...

ПОДАРУНОК НА НОВОСІЛЛЯ
Жило-було у Мошкові подружжя Василя і Віри Андрійчуків. І хоч важко працювали обоє, але поволі збудували ошатну і привітну хатину. 9 травня 1977 року, у День Перемоги, Андрійчуки відсвяткували новосілля. Брат господаря Степан із дружиною Софією не довго мудрували із подарунком, а принесли новоселам квочку і троє гусенят. Зрозуміло, що тоді ніхто й гадки не мав, що гусяча історія розтягнеться на три десятки літ.
Минув час, і з цього пернатого квартету залишилась лише одна гуска. Дванадцять років підряд вона висиджувала господарям по сім і більше гусенят. А потім чи то вичерпався її біологічний ресурс, чи з інших причин, але гуска перестала нести яйця, а до гусака ставилася із неприхованою ворожнечею.
На той час у село із «городських» мандрів повернувся син Андрійчуків Володимир, привівши в хату дружину Аллу із Довгошиїв. Молоде подружжя почало поволі ґаздувати. Мабуть, Володимира й Аллу доля звела на спільне сімейне життя і тому, що обом батьки і Всевишній дали добрі серця, на ватрі яких зігріла душу не одна людина. Отож, увагу молодих господарів привернула гуска. На їхньому місці людина практична, як кажуть у селі, зарубала б гусю-сюсю, насмажила м’яса, зварила супу. Але молоді Андрійчуки, заручившись згодою батьків, не пішли второваною століттями споживацькою стезею, бо вони з тих людей, котрим важливіша духовна їжа, а не кавалок м’яса для шлунку. Отож, усі погодилися на пропозицію Володимира:
— Будемо доглядати за гускою стільки, скільки проживе!
А ТА ГУСЯ-СЮСЯ ХОДИТЬ ТА Й ХОДИТЬ...
Відтоді розпочався, так би мовити, другий етап гусячої історії. Не всі розуміли мотиви такого експерименту, а дехто, можливо, вбачав у цьому навіть прояв безгосподарності. Однак Андрійчуки не переймалися ймовірним осудом земляків, бо на око виміряти глибочінь душі людської може не кожен.
Коли гусці минуло 20, 25 літ, до цього птаха почали виявляти цікавість навіть односельці, котрі колись не могли зрозуміти вчинку Андрійчуків. А ті щодня і щомиті доглядали крилату рекордсменку. Гуска замінила для родини розваги і захоплення. Не дивно, коли лелека приніс в оселю подружжя двох донечок, то вона стала для дівчаток об’єктом підвищеної уваги і дитячих клопотів. До речі, після того, як гуска перестала висиджувати гусенят, мошківські аматори-орнітологи у господарстві тримають курей, індиків, качок, а ось із гусей — лише одна-єдина майже тридцятилітня дзьобата птаха.
Років чотири тому гуска втратила зір. Але подвір’я і довколишні меридіани зафіксувала у головному комп’ютері, тож на автопілоті повертається у хлівець. Щоправда, бувають і збої, тоді ґелґотанням вказує господорям місце свого перебування.
Здавалося, нічого дивного у цій історії немає. Втім, це лише на перший погляд. Якщо ж копнутися глибше, то чи багато знайдеться в Україні тридцятирічних гусей? Переконаний, що ні. А, може, взагалі немає. Мошківська перната легенда об’єднала навколо себе сім’ю, думки членів якої зачасти витають біля хлівця, де у затишному кубельці засиджується їхня улюблениця. До того ж гуска активізувала науковий інтерес Андрійчуків. Скажімо, пані Алла — вчитель біології Перемилівської дев’ятирічки — під час перебування на курсах підвищення кваліфікації цікавилася в орнітолога, скільки живуть гуси. За його словами — світовий рекорд їх довголіття — 47 років! Володимир вичитав, що в одній із європейських країн гусак «дотягнув» до сорокарічного віку. Даних по Україні в Андрійчуків немає. Хтозна: можливо, їх гуска встановить рекорд тривалості життя у нашій країні? Принаймні, Віра, Володимир і Алла Андрійчуки особливо не переймаються рекордсменською славою. А ось їхня внучка і донька Наталія — десятикласниця Новоселівської одинадцятирічки, не проти встановлення рекорду. Останнім часом вона активно занурюється у світ літератури, аби, зрештою, з’ясувати — скільки все-таки живуть гуси?!..
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.