Не покидай мене, мамо!

Що може бути страшніше, коли мати відрікається від своєї дитини? Після того, як виносила в своєму лоні, у муках народила...
Покинуті в пологових будинках діти – волаюча проблема, яка вимагає вирішення. Проблема не лише горе-матерів. Десь живуть іще й батьки покинутих дітей... Є у них бабусі й дідусі... Відповідальність однаково лежить на усіх.
Усі наведені в цій статті історії реальні, як реальні народжені й покинуті напризволяще живими матерями діти. З етичних міркувань замінені (іноді – не завжди відомі) їхні імена.
Дитина від ґвалтівника
Історія Ольги схожа на страшний сон. З розповіді самої жінки, 29 жовтня 2004 року після концерту на підтримку Віктора Януковича, що відбувався у Рівному на майдані Незалежності, її зґвалтували. Наступного дня ображена жінка вирішила звернутися в міліцію, однак, чи то не вміла до ладу розповісти про обставини події, чи вигляд її був непереконливим, та випадок зареєстрованим не був. Натомість міліціонери мали з чого справляти реготи.
Краще б звернулася до першого-ліпшого гінеколога та здала аналізи. Однак здоровий глузд тут абсолютно відмовив працювати на Ольгу, яка жила зі старим батьком та малолітнім сином. Треба було працювати, щоб утримувати сім’ю. Дивно й нелогічно, але жінка дізналася про те, що вагітна, аж через чотири місяці після злощасного зґвалтування невідомим покидьком. Проте і ця обставина не змусила Ольгу звернутися до лікарів. Як нічого й не бувало, ходила на роботу, ретельно приховуючи вагітність. Доходила до останнього дня. Пологи ж не приховаєш. Народила дівчинку. У дитини, а відтак і у матері лікарі виявили сифіліс. Ольга від доньки відмовилася.
Тож ні в чому не винна крихітка, яка з вини горе-батьків народилася не з любові, а з насильства, щойно з’явившись на світ, вже мусить відповідати за гріхи обох. З важкою формою сифілісу дівчинка поки що в обласній дитячій лікарні. А там буде передана до будинку дитини. У горе-матусі іще є шанс схаменутися й забрати доньку. Ользі ж ніколи. Працює в кафе. Неофіційно. Чи цікавився роботодавець станом здоров’я нової працівниці?
Залітні зозулі
Останнім часом такі залітні матері-зозулі, які невідомо звідки приїхали в Рівне, щоб тут народити своїх дітей й одразу їх покинути, непоодинокі. Народила хлопчика й поїхала геть тридцятирічна Віра з Маневицького району Волинської області. Та якщо у цьому випадку принаймні відомо бодай приблизне місце проживання матері-зозулі, то в історії з шістнадцятирічною Ніною невідомо нічого. Адже юна матуся народила в пологовому будинку №1 дівчинку, не маючи при собі жодного документа, який би засвідчував її особу. Назвала якусь рівненську адресу і зникла, залишивши маля лікарям. Працівники відділу опіки, що діє при службі у справах неповнолітніх, перевірили цю адресу й зрозуміли, що юна породілля виявилася хитрішою від усіх.
Історія іще однієї залітної зозулі, назвемо її Наталкою, принаймні не дає підстав нам осуджувати цю жінку так суворо, як попередніх. Сталася прикра помилка. Жінка, полишивши вдома сім’ю, була на заробітках, де, необачно згрішивши, завагітніла. Важко судити, чому не звернулася до лікарів, не перервала вагітності. Не було часу чи можливості? А, може, просто пік сором і боялася признатися в тому, що вже є, і собі, і людям? Тож, приховуючи вагітність, і далі працювала. Додому ж у такому стані повертатися не могла. Що скажуть про неї односельці? Чоловіка, щоправда, вдома не було, адже він також десь поїхав заробляти для сім’ї гроші, та хіба люди не розкажуть? Щоб зберегти сім’ю, Наталка вирішила потайки народити десь у чужому місті, а дитину покинути. А народивши, гірко плакала, пригортаючи незаконно народжену кровинку до грудей. І все ж покинула...
Ще одна горе-матуся народила свого сина у Львові. А у Рівному “випадково” забула, залишивши начебто на хвилинку у випадкових знайомих. Не дочекавшись матері місячного немовляти, люди зателефонували на швидку. У дитини виявили сифіліс.
Усіх цих дітей зареєстрували. Лікарі дали їм імена та по батькові, прізвища. Та якою буде їхня доля? Чи пригорнуть, нагодують, обігріють їх чужі люди, коли покинула рідна мати?
Як повідомив головний спеціаліст відділу опіки та піклування Служби у справах неповнолітніх Олександр Корольчук, сьогодні проблема покинутих, на жаль, далеко не завжди здорових і повноцінних дітей, є волаючою соціальною проблемою. Як не прикро констатувати, але чимало жінок ( як, очевидно, в останньому з наведених випадків) народжують заради отримання 8 тисяч соціальної допомоги. Тож лікарі пологових будинків, будинку дитини, дитячі соціальні служби сьогодні мусять бути готовими до зростання народжуваності серед верств соціально незахищених, а відтак і до того, що ці діти можуть бути покинутими, або ж поповнять ряди тих, хто гостро потребуватиме соціального захисту.

Людмила МАРЧУК,
Рівне.