ЗНОВУ НАРОДЖЕНІ

Піклуватися про інвалідів, дати їм можливість відчути себе повноцінними членами суспільства – саме такі завдання уже дев»ять років поспіль ставить перед собою християнська місія “Живе слово”.
Як розповів директор місії і пастор церкви “Дім Євангелія” Сергій Тупчик, на сьогодні це єдина в Україні місія, яка опікується долею інвалідів, допомагає їм не лише матеріально, а й дарує духовне зцілення.
Десять років тому люди заснували церкву і почали задумуватися над тим, яку функцію перед Богом повинна вона виконувати. Відштовхувалися від слів Біблії, де говориться, що і люди, і церква мають творити добрі справи тут, на землі. І, як на те, трапився випадок, який розставив всі крапки над “і”. Якось працівники місії розносили гуманітарну допомогу по квартирах, в одному будинку побачили інваліда. Зав»язалася розмова і волонтери зрозуміли всю глибину людської трагедії, душевного болю. Адже зачасту в них не лише тіло, а й душа – суцільна рана. Відтоді вони усвідомили, що їхнє покликання – опіка над інвалідами, людьми, які часто бувають жорстоко викинутими із суспільства.
Спочатку під своє крило місія взяла чотирьох інвалідів, а за дев»ять років свого існування їх число зросло до двохсот. Це і дорослі, і діти, переважна більшість з яких мають порушення опорно-рухового апарату. За рахунок пожертвувань членів церкви, церков Західної Європи, Америки, місія забезпечує інвалідів одягом, продуктами харчування, інвалідними візками, матрацами проти пролежнів. А також раз на місяць збирає їх у тісному колі і дарує радість спілкування.
– На жаль, наші будинки не пристосовані для того, щоб інваліди могли вільно виходити на свіже повітря, – говорить Сергій Тупчик. – І у спілкуванні з цими людьми ми зіштовхнулися з жахливими фактами – багато з них уже роками (від 5 і до 25!) не виходили на вулицю. Лише з вікон своїх квартир вони бачать верхівки дерев та чують шум міста. А це ж люди – такі самі, як і ми. Вони мають душу, розум, почуття, але деякі з самого дитинства, деякі внаслідок аварії викинуті з життя. Один із них розповідав, що коли він після операції залишився без обох ніг, ніхто з колишніх друзів не прийшов його навіть навідати, всі відвернулися і забули про його існування… Людина залашилася наодинці зі своїм горем.
Чи не найцінніше, що робить місія “Живе слово” для інвалідів, це зустрічі, де вони можуть поспілкуватися, розважитися, внести промінь світла у свої сірі будні. Зрештою, таким чином вони повертаються в людську спільноту. У холодну пору такі зустрічі проводяться у приміщенні місії, а влітку – на природі.
– Коли навчилися, як правильно поводитися з інвалідами, – розповідає пан Сергій, – літні зустрічі ми почали проводити з ночівлею в палатках на природі. Перший такий виїзд був для нас справжнім шоком, одночасно і підбадьоренням, заохоченням до подальших дій. Інваліди зі сльозами на очах заново знайомилися з природою, згадували, як називаються квіти, які співають птахи. Починали з однієї ночі, а цьогоріч виїзд на природу тривав 10 днів. І хоча боялися, що такий довгий час проводити поза своїм будинком цим людям буде фізично важко, проте, виявилося, турбуватися не варто було. Навпаки, якщо вдома інваліди і дня не можуть прожити без ліків, то в ті дні вони взагалі обійшлися без них, адже мали значно більше – свіже благодатне повітря та теплу атмосферу любові.
Інваліди довго не могли повірити, що все це для них робиться безкорисно, що від них нічого не вимагатимуть замін. Та любов, людська підтримка і час зробили своє – крок за кроком років через чотири зникла їхня настороженість та недовіра.
За роки свого існування місія “Живе слово” уже зробила багато добрих справ, але на цьому зупинятися не збирається. У планах – створення пансіонату для інвалідів на базі колишнього дитячого табору відпочинку, що в Олександрії. Також мріється про будинок інвалідів для тих, хто залишився без опіки родичів, і базу для відпочинку дітей-інвалідів. Тобто натхнення творити добро у місіонерів не зникає, адже це – сенс їхнього життя.