Рівне:

Розп’ята нагорода

Таке життя 21-дек, 2006, 11:329 Lobanovskiy 883
Липнева спека, ніби змагаючись із вітром, поступово розпікала залізо «беушного» німецького «Мерса», біля якого вже зібралась чимала черга людей. Опецькуватий водій, тримаючи в зубах засинений недопалок дешевої цигарки, немов фашистський конвойний, кричав: «Так, швидко заходимо. І всі платимо гроші, а то нікого не візьму».
Люди терпляче очікували, затиснувши в руках заяложені і мокрі від поту гривні. Десь поруч плакала дитина, хтось стогнав від утоми, а молодий таксист продовжував збирати гроші, мов якусь данину, ретельно їх рахуючи і віртуозно умудряючись нікому не давати квитків. Місця в «Мерседесі» були вже всі зайняті, коли в мікроавтобус зайшов сивий літній чоловік з масивними колодками орденських танок на вицвілій від сонця сорочці. Ще зовсім не віддихавшись, зняв кашкет і, витерши з чола піт, тихенько попрохав: «Синку, візьми ветерана, мені тут недалеко, всього одну зупинку».
— Діду, — мов із бочки крикнув вгодований, мов кабанчик, водій, — у мене халявних пасажирів нема, зайшов вже тут один «ветеран» і місця у мене тільки стоячі… То ти, як хочеш їхати, плати, розвелось вас тут багато, і всі кажуть, що Берлін брали. Плати гроші, а то вижену!
Зігнувши голову, мовби соромлячись того, що він справді воював, старий солдат дістав із кишені штанів хустинку й тремтячими руками почав її розв’язувати.
— Та швидше давай, у мене графік, — заверещав опецькуватий.
— Ось візьміть, — сказав дідусь і подав у загрубілій від важкої роботи жмені дрібні копійки.
— Ти що, їх на паперті збирав? — нагадав про себе знахабнілий молодик, і, не рахуючи, кинув гроші до пластикових формочок з імпортного мила.
Нарешті маршрутка рушила, і всі пасажири миттєво втупились у вікна, ніби ніколи не бачили місцевих краєвидів. У салоні захрипів секондхендівський німецький магнітофон, намагаючись виплюнути якісь незрозумілі звуки.
Задоволений водій замість недопалка агресивно шматував закордонну жуйку. Біля вітрового скла, спершись на спинку сидіння, стояв старий сивочолий ветеран, періодично знімаючи кашкета, витирав на голові піт. А на верхній панелі авто, гойдалась, як сувенір, міцно пригвинчена, неначе розп’ята, бойова нагорода — медаль «За взяття Берліна».
Віталій Гупанюк,
Гощанський район.
Схожі новини
Створення та просування сайтів Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Календар
«    Февраль 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
Вгору