Батька заарештували, а матір з дітьми — розстріляли

Кілька років тому у Добрятинську сільську раду надійшов лист з Укрінюрколегії. Його автори повідомляли , що в Укрінюрколегії знаходиться спадкова справа померлої у США Саді Зільберштейн, 1907 року народження. Її батьками були Ізидор Зільберштейн, 1884 року народження, та Реґіна Ерт ( Ейтрахтер). Респонденти просили опитати старожилів села з метою виявлення спадкоємців або отримання інформації про родину Зільберштейнів.
Ймовірних спадкоємців пані Саді зі США розшукувала не випадково. Річ у тім, що сім’я Ізидора Зільберштейна і Регіни Ерт була розстріляна 4 листопада 1942 року у Добрятині на свято Ікони Казанської Богоматері. Третя донька Саді — Соня, зі слів старожилів, весною 1942 року виїхала у Рівне на постійне місце проживання. Про долю двох синів Зільберштейна нічого не відомо.
Ось так у кількох реченнях вміщена інформація про трагедію єврейської родини. Дещо більше про цю сумну подію воєнних літ згадує 87-річна жителька Добрятина Любов Личик.
У тридцяті роки минулого століття у селі проживала єврейська родина — по-вуличному їх називали Рівець. Отож Ютка і Гітля Рівець жили у Добрятині зі своїми синами Гельом, Гакшелем і донечкою Сонею. Також з ними мешкала теща Ютки — Леся Рівець і її донька Бася. Ще за часів панської Польщі вони перебралися у Млинів, але частенько навідувалися у Добрятин.
Перед війню Ютку заарештував НКВС начебто за спекуляцію хустинами. Відтоді про главу сімейства — ні слуху, ні духу. Вже у роки війни у село навідувалася Гітля з дітьми. Добрятинці ділилися з ними хлібом, продуктами. Навідувалася Гітля і до Любові Личик. Під час останніх відвідин жінка дала гості кусень хліба та висипала у фартух вареної картоплі з лушпинням. Не здогадувалася, що це їхня остання зустріч, бо над єврейською родиною уже завис дамоклів меч розправи.
Прикро це усвідомлювати, але позбавили життя Гітлю і її дітей представники української поліції. Трагічна подія 4 листопада 1942 року міцно закарбувалася у пам’яті Любові Личик ще й тому, що тоді якраз хрестили Женю Гусар. Тут, як кажуть, нічого додати, хіба що констатувати: печаль і радість у житті завжди крокували разом.
Пані Любов знає прізвище одного з убивць — уродженця одного з сіл Млинівського району. З етичних міркувань анкетні дані цієї людини, а також назву населеного пункту, звідки він родом, не називатиму. Господь йому суддя за те, що вкоротив життя безневинним людям, а в людській пам’яті такі «герої» завжди залишатимуться вбивцями.
Леся Рівець незадовго до кривавих подій у Добрятині перебралася в Олександрію. Яким чином їх доля пов’язала із ріднею на американському континенті — невідомо. Втім, це і не має значення. Значно важливіше тепер пам’ятати про велику біду, яка сталася із родиною Зільберштейнів, останки яких тліють на вигоні за Добрятином. А ще — за будь-яких соціальних чи політичних потрясінь зберігати суспільний спокій, повагу до людей інших національностей, іншої віри, мови, культури…
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.